Чи може психіка людини адаптуватися до війни в Україні за 3-4 роки: наскільки сильно це шкодить їй

Українські науковці й психологи все частіше досліджують феномен адаптації психіки до воєнних умов, адже повномасштабна війна триває вже понад три роки.

Про це повідомляє «ПЛ».

Дослідження вказують, що мозок людини дійсно має здатність пристосовуватися до тривалого стресу, але ця адаптація має високу ціну.

Після перших місяців шоку люди переходять у стан так званої «функціональної стабілізації», коли психіка виробляє механізми захисту.

Людина вчиться існувати в новій реальності, поступово відновлює здатність планувати, працювати, виховувати дітей. Але під поверхнею цього зовнішнього спокою часто залишається накопичена тривога, страх і відчуття постійної напруги.

За три-чотири роки війни багато українців навчилися контролювати емоції, проте експерти наголошують: це не повна адаптація, а радше «вимушена звичка до ненормального».

Психіка, постійно перебуваючи у стані бойової готовності, витрачає надмірну кількість енергії, що може призводити до виснаження. Наслідками є безсоння, дратівливість, втрата концентрації, емоційна апатія.

Попри це, вчені визнають, що люди здатні розвивати психологічну стійкість. Підтримка близьких, участь у волонтерських ініціативах, відчуття власної користі та причетності допомагають зменшити травматичний вплив війни. Якщо суспільство створює середовище взаємопідтримки, люди поступово відновлюються навіть після глибоких потрясінь.

Отже, психіка дійсно може частково адаптуватися до війни за 3–4 роки, але цей процес не означає повного зцілення. Це радше вміння жити попри біль, не втрачаючи людяності. Для України це питання не лише психології, а й національного виживання.

Окремо психологи зауважили на тому, до чого сниться успіх.