Чому діти насправді грають з іграшками: цікавий еволюційний процес

Дитяча гра — це складний механізм, сформований еволюцією як універсальний інструмент розвитку мозкової пластичності, соціальної адаптації та навичок виживання.

Про це повідомляє «ПЛ».

Професори кафедри поведінкової біології Кембриджського університету довели, що гра, особливо сюжетно-рольова, сприяє формуванню нейронних сіток, які відповідають за емоційний інтелект, здатність до співпереживання та стратегічного планування. У ранньому віці ці процеси відбуваються завдяки взаємодії з предметами, які дитина наділяє змістом: іграшки виступають медіаторами між уявою та реальністю.

Вони не просто замінюють дорослий світ, а є своєрідною лабораторією, де маленька людина експериментує з ролями, конфліктами, ідентичністю та майбутніми сценаріями поведінки. Сучасні дослідження також свідчать, що навіть такі прості іграшки, як кубики або фігурки тварин, запускають у мозку складні процеси, подібні до тих, що активуються в процесі розв’язання інженерних задач у дорослих.

Така схожість підтверджує тезу, що дитяча гра — це репетиція реального життя. З економічної точки зору це відкриває нові перспективи для ринку дитячих товарів: розробники іграшок, які враховують нейропсихологічні потреби дітей, здобувають довготривалу перевагу на конкурентному ринку.

Особливо актуальними стають інтерактивні конструкції, які поєднують тактильні, візуальні та логічні стимули. За прогнозами консалтингових агентств, до 2030 року сегмент когнітивно-орієнтованих іграшок сягне понад $80 млрд глобального обсягу. Тож розуміння справжньої природи дитячої гри — не лише гуманітарна задача, а й стратегічний інтерес для бізнесу, який прагне формувати інтелектуально здорове покоління споживачів.

Корисним буде дізнатися і про те, для чого людині нігті.