Усиновлення в Україні: хто і чому приймає це рішення під час війни
З початку повномасштабного вторгнення РФ кількість усиновлень різко зменшилась, але у 2023 році почала зростати.
Содержание
Хто і чому приймає це рішення під час війни, розповідає Первая Лента з посиланням на DW.
«Я зрозуміла, що мені буде дуже важко самій і що десь є маленька дитина, яка так само одна. Вона потребує мами, дому і всього, що може дати сімʼя. А в мене є любов і потреба про когось турбуватись. Я можу врятувати цю дитину, а вона врятує мене», — ділиться мешканка Сум Ольга.
На початку повномасштабної агресії Росії протии України жінка втратила сина — 27-річного Максима, який боронив Маріуполь у лавах полку «Азов».
Після поховання сина Ольга вирішила всиновити дитину. Втім, вона вирішила, що хоче подарувати сім’ю дівчинці — адже хлопчик може нагадувати їй про загиблого сина. Вона звернулась до служби у справах дітей, зібрала пакет необхідних документів, подала заяву і отримала статус кандидатки на всиновлення. Далі жінка проходила навчання у центрі соціальних служб.
З моменту подачі заяви вже пройшов рік, а жінка досі стоїть у черзі на знайомство з дитиною.
«Виходить, що треба дуже довго чекати. У закладах багато дітей, але не всі вони мають статус на всиновлення. Це важко — коли вже уявляєш цю дитину. Дивишся, які книжки купити, яку ляльку. Ще не знаєш, якою буде ця дівчинка, але вже чекаєш», — говорить Ольга.
- Читайте також: За що в Україні можуть карати батьків дітей до 6 років
Девʼять місяців на всиновлення дитини
За минулий рік в Україні всиновиили 925 дітей, а вже за перше півріччя 2024 року – 600.
Серед усиновлених дітей — трирічний Богдан. Уже два тижні він живе у Львові, в сімʼї Тетяни, її чоловіка та двох їхніх дітей — 14-річного сина на 12-річної доньки.
Процес усиновлення Богдана тривав девʼять місяців. Як і Ольга, Тетяна очікувала на дитину, яку запропонує служба у справах дітей. Але згодом вирішила шукати сама, у всеукраїнській базі сиріт та в соцмережах, де й натрапила на допис про Богдана, евакуйованого до Івано-Франківської області із сиротинця на Харківщині.
Жінка згадує їх першу зустрічі і говорить, що хлопчик одразу пішов на контакт. Наступні кілька місяців родина приїжджала до Богдана. За кілька місяців подружжя отримало судове рішення про всиновлення і забрало дитину додому.
Недоліки у процедурі всиновлення
Директорка Київського обласного центру соціальних служб, який проводить навчання для усиновлювачів, Наталя Ібрагімова розповідає, що за час повномасштабної війни процедура всиновлення зазнала й негативних змін.
До прикладу, раніше центри соціальних служб видавали кандидатам в усиновлювачі, які пройшли навчання, довідки із розгорнутою характеристикою родини і рекомендаціями щодо дітей, яких вона може прийняти. Ця довідка допомагала службам у справах дітей знайти дитину для кожної окремої сім’ї. Проте після нещодавніх змін у законодавчі акти центри соціальних служб мають право лише зробити висновок, чи можуть кандидати бути усиновлювачами. Ібрагімова вважає, це було зроблено в інтересах дорослих, але не дітей. Справа в тому, що діти можуть потрапити у родину, яка з ними не впорається.
Ще одним негативним нововведенням є тимчасове влаштування дітей у родину кандидатів в усиновлювачі на час, коли триває процедура. Ібрагімова зазначає, що суд може відмовити кандидатам в усиновлювачі, і це травмує дитину, яка вже кілька місяців прожила вдома у цієї людини і звикла до неї.
Зловживання всиновленням
Не секрет, що деякі українці вирішують всиновити дитину задля власних цілей – щоб уникнути мобілізації або звільнитися з війська.
«Зі ста кандидатів відсотків 40 — це люди, які справді хочуть дітей», — зазначає Ібрагімова.
Вікторія, чия родина чекає на дітей із Литви і Польщі, належить до цих 40 відсотків. За словами жінки, їх доводилось вислуховувати зневажливі коментарі, коли вона лише подавала документи на всиновлення. Чиновники вважали, що її чоловік хоче використати всиновлення, аби уникнути мобілізації.
Тетяна, яка разом із чоловіком усиновила трирічного Богдана, також зіштовхнулась із цим упередженням під час судового процесу щодо всиновлення. Тоді, як вона розповіла, суддя попросив довести, що сімʼя, яка вже має двох дітей, всиновлює ще одну дитину не для того, щоби чоловік демобілізувався — він служить у ЗСУ від початку повномасштабної агресії РФ.
Жінка додала, що її чоловік брав відпустку, аби познайомитись із Богданом у сиротинці. Вже тоді, як згадує Тетяна, хлопчик привʼязався до нього і почав називати татом. Тепер, коли Богдан звикає до нового дому, чоловік почав процес звільнення зі служби.
Раніше ПЛ писала про те, чи можна в Україні пройти ультразвукове дослідження безоплатно та як це зробити.
