Содержание
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець виступив із різкою критикою насильницьких методів, які застосовують під час окремих мобілізаційних заходів.
Про це повідомляє «ПЛ».
Омбудсман наголосив, що мобілізація залишається необхідною умовою оборони держави, однак вона повинна відбуватися виключно в межах законодавства. За його словами, безкарність за побиття, незаконні затримання та інші зловживання вже впливає на ставлення суспільства до державних інституцій. Посадовець попередив, що накопичення таких випадків здатне провокувати радикалізацію та силові конфлікти між цивільними й військовими. Коли законні мобілізаційні процедури підміняють примусом, держава ризикує втратити довіру навіть тих громадян, які усвідомлюють необхідність поповнення війська.
Що заявив Дмитро Лубінець
Омбудсман закликав кардинально переглянути систему мобілізації та зробити її максимально відкритою, зрозумілою і законною. Він зазначив, що відповідальність за кримінальні правопорушення повинна бути однаковою як для цивільних, так і для військових. Якщо громадяни нападають на представників ТЦК або інших військовослужбовців, їхні дії мають отримати належну юридичну оцінку. Водночас працівники державних структур також не можуть уникати покарання за незаконне застосування сили, перевищення повноважень або обмеження прав людей. Лубінець підкреслив, що головним ворогом України залишається Росія, тому внутрішнє протистояння лише послаблює країну.
За словами уповноваженого, роками громадяни бачили випадки, коли порушення з боку окремих представників ТЦК не завершувалися реальним покаранням. Саме відчуття безкарності, на його думку, стало одним із чинників радикалізації суспільства. Люди починають менше довіряти офіційним механізмам захисту та можуть намагатися самостійно чинити опір. Це створює небезпечні передумови для конфліктів, нападів і так званого самосуду. Омбудсман наголосив, що захист прав людини не суперечить мобілізації, а є умовою її легітимності.
Чому примусова мобілізація підриває довіру
Дмитро Лубінець назвав системну практику насильницького доставлення людей до ТЦК однією з головних причин дискредитації мобілізаційного процесу. Йдеться не про передбачені законом обмежувальні заходи, а про випадки побиття, незаконного утримання, відмови у медичній допомозі або недопуску адвокатів. За оцінкою омбудсмана, якщо такі епізоди не отримують швидкої та справедливої реакції, вони починають сприйматися іншими посадовцями як допустима модель поведінки. У результаті проблема перестає бути локальною і набуває системного характеру. Лубінець попередив, що повторення подібних історій підриває довіру до держави та дискредитує саму ідею мобілізації.
Наслідки таких порушень стосуються не лише конкретної людини, яка зазнала незаконних дій. Відео конфліктів швидко поширюються в соціальних мережах і формують загальне уявлення про роботу всіх територіальних центрів комплектування. Навіть законні дії працівників ТЦК після цього можуть сприйматися громадянами як потенційна загроза. Це ускладнює перевірку документів, вручення повісток та інші передбачені законом процедури. Крім того, такі матеріали активно використовує російська пропаганда для розпалювання недовіри та страху.
До яких наслідків це може призвести
Лубінець вважає, що відсутність реакції на порушення може спровокувати подальше загострення ситуації. Люди, які не вірять у можливість захистити свої права законними методами, частіше схильні до агресивної поведінки. Водночас військові та працівники ТЦК можуть сприймати будь-який спротив як загрозу, що збільшує ризик застосування сили. У такій ситуації навіть звичайна перевірка документів здатна перерости у серйозний конфлікт. Саме тому омбудсман закликає не чекати нових резонансних випадків, а змінювати систему на державному рівні.
| Можливий наслідок | Як він проявляється | Чому це небезпечно |
|---|---|---|
| Втрата довіри | Громадяни уникають контактів із ТЦК | Законні процедури стають складнішими |
| Радикалізація | Зростає кількість сутичок і нападів | Виникає внутрішнє протистояння |
| Дискредитація мобілізації | Усі дії ТЦК сприймаються негативно | Знижується готовність громадян співпрацювати |
| Поширення безкарності | Незаконні методи повторюються | Порушення стають системними |
| Інформаційні маніпуляції | Росія використовує конфлікти у пропаганді | Посилюються страх і недовіра |
Найнебезпечнішим наслідком омбудсман називає не окремий конфлікт, а поступове формування переконання, що закон більше не працює однаково для всіх.
Які порушення фіксує Офіс омбудсмана
Офіс уповноваженого неодноразово повідомляв про численні звернення громадян щодо дій працівників ТЦК та СП. Серед скарг є повідомлення про фізичне насильство, незаконні затримання, приховування інформації про місце перебування людей та недопуск адвокатів. Також фіксувалися випадки, коли громадян примушували підписувати документи без пояснення їхнього змісту. Окремою проблемою стали мобілізаційні заходи щодо осіб, які мають законну відстрочку або взагалі не підлягають мобілізації. Ще у березні 2025 року Лубінець заявляв, що такі порушення набули системного та масового характеру.
Серед основних проблем, на яких наголошував омбудсман:
- застосування фізичної сили без належних підстав;
- затримання людей без чіткого пояснення причин;
- перешкоджання доступу адвокатів;
- відмова повідомляти родичам місце перебування затриманого;
- примушування до підписання документів;
- ігнорування медичних документів або права на відстрочку.
Наявність скарги ще не означає автоматичного встановлення вини конкретного працівника. Кожен випадок має бути перевірений правоохоронними органами, а обставини — підтверджені доказами. Проте велика кількість однотипних звернень свідчить про необхідність системних рішень. Саме тому Лубінець наполягає не лише на розслідуванні окремих епізодів, а й на зміні самого підходу до мобілізації.
Які зміни пропонує омбудсман
Однією з ключових пропозицій Лубінця є обов’язкове використання бодікамер усіма працівниками ТЦК і поліцейськими, які беруть участь у мобілізаційних заходах. Відеофіксація дозволила б встановлювати обставини конфліктів, захищати громадян від зловживань, а військових — від безпідставних звинувачень. Записи мають зберігатися належний термін і бути доступними для слідчих органів у разі надходження скарги. Важливо також передбачити відповідальність за навмисне вимкнення або пошкодження камери. Така система могла б стати одним із механізмів відновлення довіри.
Омбудсман також наголосив, що встановлювати особу громадянина повинні правоохоронці, а не працівники ТЦК. За його словами, територіальні центри не повинні самостійно встановлювати блокпости, зупиняти автомобілі або вимагати загальні документи. Їхнім завданням має залишатися перевірка військово-облікових документів після встановлення особи уповноваженим правоохоронцем. У разі порушення правил військового обліку громадянина, на думку Лубінця, слід доставляти до відділення поліції, а не одразу до приміщення ТЦК. Там процедури могли б відбуватися під контролем правоохоронної системи.
Мобілізація та права людини не суперечать одне одному
Мобілізація під час повномасштабної війни є необхідним механізмом комплектування Сил оборони. Однак воєнний стан не скасовує обов’язку державних органів діяти в межах наданих повноважень. Людина має виконувати вимоги законодавства про військовий облік і мобілізацію, але водночас зберігає право на гідне поводження, медичну допомогу та правовий захист. Будь-яке обмеження прав повинно мати законну підставу та належно оформлюватися. Саме поєднання оборонних потреб із дотриманням процедур може забезпечити справедливу мобілізацію.
Лубінець підкреслює, що замовчування проблем не захищає армію і державу, а лише дозволяє порушенням накопичуватися. Публічне розслідування, покарання винних та чіткі правила можуть зменшити напруження у суспільстві. При цьому відповідальність має поширюватися як на посадовців, які перевищують повноваження, так і на громадян, які нападають на військових. Вибіркове застосування закону лише поглиблює конфлікт. Відновити довіру можливо лише тоді, коли всі сторони бачитимуть однакові та передбачувані правила.
Тим часом Енді Бернем офіційно став новим прем’єром Великої Британії.
