Які види професійного спорту приносять користь для здоров’я: поради експертів

Професійний спорт зазвичай пов’язаний із високими навантаженнями, жорстким графіком і постійною боротьбою за результат.

Про це повідомляє «ПЛ».

Тому його не можна автоматично вважати кориснішим за звичайну фізичну активність. Водночас правильно організовані тренування покращують роботу серця, підтримують м’язову силу, розвивають витривалість і допомагають контролювати масу тіла. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, регулярна рухова активність також знижує ризик серцево-судинних захворювань, діабету та передчасної смерті. Найбільшу користь приносить не конкретна назва спорту, а збалансоване поєднання навантаження, відновлення, харчування та медичного контролю.

Плавання допомагає тренувати все тіло

Плавання часто називають одним із найбільш збалансованих видів фізичної активності. Воно одночасно залучає м’язи рук, спини, корпусу та ніг, а також розвиває дихальну систему. Вода зменшує ударне навантаження на суглоби, тому тренування легше переносять люди з великою масою тіла або обмеженнями рухливості. Масштабний аналіз досліджень показав зв’язок регулярного плавання зі зниженням ризику загальної смертності та покращенням показників жирового обміну. Водночас професійні плавці можуть стикатися з перевантаженням плечей, колін і попереку через багаторазове повторення однакових рухів.

Плавання стає оздоровчим лише тоді, коли спортсмен не ігнорує біль і регулярно коригує техніку. Професійним атлетам необхідно поєднувати заняття в басейні із силовими вправами та роботою над мобільністю плечового пояса. Навантаження потрібно збільшувати поступово, особливо після травми або тривалої перерви. Важливе значення має й правильне дихання, оскільки його затримка може спричинити запаморочення та втрату контролю у воді. Тренування повинні проходити під наглядом тренера, а за наявності хронічних захворювань — після консультації лікаря.

Велоспорт і веслування розвивають витривалість

Шосейний і трековий велоспорт забезпечують тривале аеробне навантаження, необхідне для розвитку серцево-судинної витривалості. Під час їзди основну роботу виконують м’язи ніг і сідниць, але суглоби не зазнають таких ударів, як під час бігу. Дослідження різних видів спорту пов’язують регулярну їзду на велосипеді зі зменшенням ризику серцевих захворювань і передчасної смерті. Веслування додатково зміцнює спину, плечовий пояс і м’язи корпусу, тому забезпечує більш комплексне навантаження. Проте професійні велосипедисти мають ризик падінь, а веслувальники — перевантаження попереку за неправильної техніки.

Оздоровчий потенціал цих дисциплін залежить від правильної посадки, спорядження та планування тренувального циклу. Занадто низьке або високе положення сідла може спричинити біль у колінах, попереку чи шиї. У веслуванні потрібно контролювати положення хребта й уникати різких ривків на початку руху. Професійні спортсмени також мають стежити за частотою серцевих скорочень, рівнем втоми та якістю сну. Навіть корисне аеробне навантаження перетворюється на фактор ризику, коли організм не встигає відновлюватися.

Теніс поєднує кардіонавантаження і координацію

Теніс, бадмінтон, сквош та інші ракеткові дисципліни поєднують швидкі прискорення, короткі періоди відпочинку й постійні зміни напрямку руху. Завдяки цьому спортсмен тренує серце, швидкість реакції, рівновагу та координацію. У великих спостережних дослідженнях заняття ракетковими видами спорту пов’язували зі зниженням ризику загальної та серцево-судинної смертності. Додаткову користь може приносити соціальна складова, оскільки тренування та матчі передбачають регулярну взаємодію з партнером або суперником. Водночас різкі повороти створюють навантаження на коліна, гомілковостопні суглоби, лікті та плечі.

Перед виходом на корт експерти радять проводити динамічну розминку та окремо готувати суглоби до бокових переміщень. Важливо використовувати взуття, призначене саме для конкретного покриття, а також правильно підбирати вагу й натяг ракетки. Силова підготовка повинна охоплювати обидві сторони тіла, щоб зменшити м’язовий дисбаланс. Після тривалого турніру спортсмену потрібні повноцінний сон, відновлювальне харчування та перерва від інтенсивних матчів. За появи болю в лікті чи плечі не варто маскувати симптоми знеболювальними та продовжувати змагання.

Біг і командні види спорту мають різний рівень ризику

Біг добре розвиває витривалість, зміцнює кістки та допомагає контролювати масу тіла. Футбол, баскетбол і гандбол додатково тренують швидкість, спритність, командну взаємодію та здатність швидко приймати рішення. Наукові огляди пов’язують регулярний біг із нижчим ризиком загальної, серцево-судинної та онкологічної смертності. Командні ігри також можуть покращувати артеріальний тиск, склад тіла, кардіореспіраторну форму та міцність кісток. Проте у професійному футболі, регбі та інших контактних дисциплінах частіше трапляються ушкодження зв’язок, м’язів, суглобів і голови.

Найкориснішими для організму вважаються тренування, у яких інтенсивні заняття чергуються з легкими днями та відпочинком. Для зменшення ризику травм програма повинна містити силові вправи, роботу над рівновагою та відпрацювання правильної техніки рухів. Спортсменам також необхідно своєчасно повідомляти медичній команді про запаморочення, втрату свідомості, біль у грудях або наслідки удару по голові. Повернення до змагань після струсу мозку чи серйозної травми має відбуватися поетапно. Медаль або контракт не компенсують наслідків ушкодження, яке не було повністю вилікуване.

Які дисципліни мають найкраще співвідношення користі та ризику

Порівнювати професійні види спорту лише за кількістю спалених калорій неправильно. Важливо враховувати ударне навантаження, частоту контактів, ризик падінь, повторюваність рухів і тривалість змагального сезону. Під час Олімпійських ігор найнижчу частоту травм фіксували, зокрема, у плаванні, академічному веслуванні, стрільбі, гольфі та настільному тенісі. Водночас ризик конкретного спортсмена залежить від віку, попередніх травм, техніки та обсягу тренувань. Таблиця показує основні переваги й типові слабкі місця популярних спортивних напрямів.

Як зробити професійні тренування безпечнішими

Навіть відносно безпечний вид спорту може нашкодити, якщо навантаження зростає занадто швидко. Фахівці зі спортивної медицини рекомендують оцінювати не лише кількість тренувань, а й реакцію організму на них. Значення мають пульс у спокої, якість сну, настрій, апетит, біль у м’язах і здатність виконувати звичну роботу. Постійне падіння результатів разом із втомою може свідчити про недостатнє відновлення. Моніторинг навантажень допомагає тренерам бачити, як спортсмен переносить фізичний і психологічний стрес.

Для збереження здоров’я професійному спортсмену необхідні:

• регулярні огляди у спортивного лікаря;
• поступове збільшення обсягу та інтенсивності тренувань;
• повноцінні дні відпочинку між важкими навантаженнями;
• достатня калорійність раціону та різноманітне харчування;
• силові вправи для профілактики травм;
• якісний сон і контроль психологічного стану;
• своєчасна реабілітація після ушкоджень.

Професійний спорт також не повинен змушувати людину тренуватися через гострий біль, гарячку або виражене нездужання. Перед початком інтенсивної підготовки варто пройти обстеження, особливо за наявності серцевих, легеневих або опорно-рухових захворювань. Після травми програму повернення до навантажень повинні погодити лікар, фізичний терапевт і тренер. Харчові добавки не можуть замінити збалансований раціон, а їхнє безконтрольне застосування створює додаткові ризики. Окремої уваги потребує психологічне здоров’я, оскільки елітні спортсмени також можуть стикатися з тривогою, порушенням сну, виснаженням і депресивними симптомами.

Окремо слід зазначити про те, як надмірне споживання солоного впливає на організм.