Чому криптокримінал стає можливим: думка експертів щодо «пробілів» у системах безпеки

Криптовалюти давно перестали бути виключно інструментом для технологічних ентузіастів. Цифрові активи поступово інтегруються у фінансову систему, однак разом із цим зростає і увага злочинців до крипторинку.

Про це повідомляє «ПЛ».

У 2026 році експерти дедалі частіше звертають увагу на те, що проблема криптокриміналу полягає не в існуванні блокчейну як такого. Значно важливішими є слабкі місця навколо нього — біржі, криптогаманці, децентралізовані протоколи, системи ідентифікації, людський фактор і недостатньо швидке виявлення підозрілих операцій.

За даними Chainalysis, незаконна криптоактивність залишається значною частиною сучасної кримінальної економіки. TRM Labs оцінювала обсяг надходжень, пов’язаних із незаконною криптоактивністю, приблизно у $158 млрд за 2025 рік — це найвищий показник за останні п’ять років за їхньою методологією.

Парадокс криптовалют полягає в тому, що технологія може одночасно створювати нові можливості для злочинців і залишати цифровий слід, який іноді допомагає правоохоронцям розслідувати злочини.

Що таке криптокримінал

Криптокриміналом можна назвати широкий спектр злочинів, у яких цифрові активи є безпосереднім об’єктом атаки, способом оплати або інструментом переміщення коштів.

До таких правопорушень належать:

• шахрайство з криптовалютою;
• крадіжки цифрових активів;
• злам криптовалютних сервісів;
• фішингові атаки;
• виманювання даних для доступу до гаманців;
• використання криптовалют у схемах відмивання грошей;
• вимагання з оплатою у цифрових активах;
• використання підроблених або викрадених цифрових ідентичностей;
• незаконне переміщення коштів між різними платформами та блокчейнами.

Важливо розділяти ці явища. Наприклад, злам біржі та обман окремого користувача — це різні типи злочинів, які використовують різні слабкі місця.

Чому сам блокчейн не є головною «діркою» в безпеці

Публічні блокчейни мають важливу властивість: значна частина операцій записується у відкритий реєстр.

Це означає, що твердження про абсолютну анонімність криптовалют є спрощенням.

Транзакції часто можна відстежувати, а аналітичні компанії та правоохоронні органи використовують спеціальні інструменти для аналізу руху активів.

Проблема виникає тоді, коли злочинці використовують цілу систему посередників, різні блокчейни, сервіси з неоднаковими правилами контролю або викрадені особисті дані.

Де найчастіше виникають слабкі місця

Зона ризику	У чому проблема
Людський фактор	Користувача можна обманути навіть за надійної технології
Криптогаманці	Втрата або компрометація ключів може призвести до втрати активів
Біржі	Великі обсяги коштів роблять їх привабливою ціллю
Смартконтракти	Помилки в коді можуть створити можливість для атаки
Мости між блокчейнами	Передача активів між мережами додає нові технічні ризики
AML-моніторинг	Підозрілі транзакції не завжди вдається виявити миттєво
Ідентифікація	Викрадені або синтетичні особистості можуть використовуватися для обходу контролю
Регулювання	Правила різняться залежно від країни та сервісу

Людський фактор залишається одним із головних ризиків

Навіть найскладніша система захисту не завжди допоможе, якщо користувач добровільно передає злочинцю доступ до своїх активів.

Саме тому шахрайство залишається одним із найбільш поширених напрямів криптокриміналу.

Злочинцю не обов’язково ламати блокчейн. Іноді достатньо переконати людину, що вона спілкується зі співробітником біржі, представником регулятора або службою підтримки.

У 2026 році дослідники також звертають увагу на використання автоматизації, соціальної інженерії та підроблених цифрових ідентичностей для обходу антифрод-систем.

Найслабшою ланкою цифрової системи нерідко виявляється не алгоритм, а людина, яка не очікує атаки.

Чому шахраям допомагає соціальна інженерія

Соціальна інженерія — це маніпуляція людиною для отримання потрібної злочинцю дії.

У криптовалютному середовищі це може бути особливо небезпечно, оскільки транзакції після підтвердження часто неможливо просто скасувати за телефонним дзвінком до банку.

Типова схема може починатися з повідомлення або дзвінка, під час якого користувача переконують, що:

• його акаунт нібито заблокований;
• необхідно терміново пройти повторну перевірку;
• потрібно підтвердити певну операцію;
• виникла проблема із захистом гаманця;
• необхідно перевести активи для «безпечного зберігання».

Небезпека полягає саме у створенні відчуття терміновості.

Смартконтракти: автоматизація не означає безпомилковість

Децентралізовані фінанси значною мірою покладаються на смартконтракти — програмний код, який автоматично виконує визначені правила.

Це одна з головних переваг блокчейн-екосистеми, але водночас і потенційне джерело ризику.

Якщо в коді є помилка, вона може залишатися непоміченою до моменту, коли її спробують використати.

Особливо показовим є дослідження інцидентів DeFi у першій половині 2026 року. Аналіз 135 випадків показав, що серед інцидентів, для яких вдалося визначити історію аудитів, значна частина шляхів атаки перебувала за межами опублікованого аудиторського охоплення. У дослідженій вибірці такі шляхи становили 67,6% за кількістю та 94,4% від заявлених втрат.

Це не означає, що аудит марний. Навпаки, він може бути важливою складовою безпеки. Але експерти фактично демонструють іншу проблему: наявність позначки «аудит пройдено» не гарантує, що перевірено абсолютно всі можливі сценарії атаки.

Чому одного аудиту недостатньо

Технології змінюються швидше, ніж традиційні процедури перевірки.

Після проведення аудиту:

1. може бути оновлений код;
2. можуть з’явитися нові функції;
3. змінюється структура протоколу;
4. виникають нові способи взаємодії з іншими сервісами;
5. з’являються нові типи атак.

Тому безпека криптопроєкту має бути не одноразовою перевіркою, а постійним процесом.

Ще один «пробіл» — транзакції між різними блокчейнами

Сучасна криптоекосистема складається не з однієї мережі. Існують десятки та сотні блокчейн-систем, між якими користувачі можуть переміщувати активи.

Це створює додаткові можливості, але одночасно ускладнює моніторинг.

Аналітики у 2026 році звертають увагу на те, що злочинні кошти можуть швидко дробитися та переміщуватися між різними мережами й сервісами. Дослідники вже розробляють методи, які аналізують не окремі транзакції, а цілі ланцюжки руху коштів.

Чому це ускладнює боротьбу з криптозлочинністю

Коли гроші переміщуються через кілька мереж, платформ та типів активів, правоохоронцям необхідно:

• правильно пов’язати різні транзакції;
• визначити походження коштів;
• встановити зв’язок між адресами;
• зіставити блокчейн-дані з інформацією про реальних людей;
• отримати дані від відповідних сервісів;
• координувати дії між різними юрисдикціями.

Тобто проблема поступово перетворюється з технічної на міжнародну організаційну.

Регулювання теж може створювати «вікна можливостей»

Ще одна проблема — різні правила в різних країнах.

Криптовалютна компанія може працювати в одній юрисдикції за суворими правилами, тоді як інший сервіс може перебувати під значно слабшим контролем.

У результаті виникають своєрідні регуляторні розриви.

Показовою стала ситуація в Європейському Союзі після переходу до нового режиму регулювання крипторинку. У серпні 2026 року європейські регулятори попереджали про шахраїв, які видавали себе за криптокомпанії та самих регуляторів на тлі переходу до нових правил.

Для злочинця зміна правил може бути не проблемою, а зручною точкою входу: людина не завжди розуміє, які вимоги справжні, а які вигадані шахраями.

Чому криптобіржі залишаються привабливою ціллю

Криптовалютні біржі концентрують значні обсяги цифрових активів і водночас мають складну інфраструктуру.

За оцінками фахівців із кібербезпеки, потенційними точками атаки можуть бути:

• вебзастосунки;
• API;
• внутрішні мережі;
• системи доступу;
• облікові записи співробітників;
• сторонні постачальники;
• інструменти зберігання активів.

Експерти Kroll окремо наголошують, що для криптовалютних бірж важливі не лише стандартні аудити, а й перевірка реальної стійкості інфраструктури до атак.

Навіть «холодний» гаманець не усуває всі ризики

Апаратні криптогаманці традиційно вважаються одним із найбезпечніших способів захисту ключів від віддалених атак.

Але це не означає, що вони повністю усувають ризики.

У серпні 2026 року стався показовий інцидент: через витік даних у стороннього постачальника послуг були розкриті персональні дані майже 14 тисяч клієнтів виробника апаратних криптогаманців. Самі ключі при цьому не були викрадені, але випадок продемонстрував іншу проблему — безпека цифрового активу залежить не лише від самого пристрою, а й від усієї екосистеми навколо нього.

Чому «пробіли» виникають навіть у добре захищених системах

Причина полягає у складності сучасної криптоінфраструктури.

Система може бути добре захищена на одному рівні, але слабшою на іншому.

Наприклад:

безпечний блокчейн → безпечний гаманець → небезпечна взаємодія користувача

або:

надійний смартконтракт → безпечний протокол → вразливий сторонній сервіс

Саме тому експерти дедалі частіше говорять не про «захист одного продукту», а про необхідність захищати весь ланцюг.

Які заходи можуть зменшити криптокримінал

Для протидії злочинності недостатньо лише посилювати один елемент системи.

Необхідне поєднання кількох напрямів:

• постійний моніторинг транзакцій;
• якісна перевірка особи користувачів;
• виявлення підозрілих моделей поведінки;
• регулярний аудит програмного коду;
• незалежні перевірки безпеки;
• захист облікових записів співробітників;
• контроль сторонніх постачальників;
• обмін інформацією між криптокомпаніями та правоохоронними органами;
• міжнародна координація;
• підвищення цифрової грамотності користувачів.

Окреме значення має швидкість реагування.

Чим раніше виявлено підозрілий рух коштів, тим більше можливостей залишається для розслідування та потенційного блокування активів на централізованих сервісах.

Чи справді криптовалюта сприяє злочинності

Відповідь не така однозначна, як може здатися.

Криптовалюта справді може використовуватися злочинцями, однак сама технологія не є злочинною.

Більше того, публічність багатьох блокчейнів може допомагати слідчим відстежувати рух коштів.

Проблема виникає на стику технології, людської поведінки, фінансової інфраструктури та міжнародного регулювання.

Саме тому боротьба з криптокриміналом — це не питання «заборонити криптовалюту чи ні». Значно складніше завдання полягає у створенні такої системи, де технологічні переваги не перетворюються на зручні інструменти для злочинців.

Що може змінитися найближчими роками

Експерти очікують подальшого розвитку систем автоматичного аналізу транзакцій, штучного інтелекту та поведінкового моніторингу.

Одночасно розвиватимуться і методи атак.

Це означає своєрідну гонку:

Захист	Атака
Штучний інтелект для виявлення шахрайства	ШІ для створення переконливих шахрайських повідомлень
Аналіз блокчейну	Складніші багатоланцюгові переміщення коштів
Автоматичний моніторинг	Автоматизація злочинних операцій
Перевірка особи	Використання синтетичних ідентичностей
Аудит смартконтрактів	Пошук нових неврахованих сценаріїв
Міжнародний обмін даними	Використання транскордонних прогалин

Дослідження 2026 року вже показують, що навіть сучасні механізми захисту можуть мати неочевидні слабкості. Наприклад, науковці продемонстрували сценарії, за яких механізм симуляції блокчейн-транзакції, покликаний допомагати користувачу побачити наслідки операції до її виконання, сам може бути використаний для створення оманливого результату.

Висновок

Криптокримінал стає можливим не через одну універсальну «дірку» в блокчейні. Найчастіше злочинці шукають слабкі місця на стику різних систем — від поведінки користувача та захисту акаунтів до смартконтрактів, бірж, сторонніх сервісів і міжнародного регулювання.

Проблема ускладнюється тим, що криптовалютна екосистема постійно змінюється. Нові технології створюють нові можливості для легального використання цифрових активів, але водночас породжують нові сценарії атак.

Головний виклик майбутнього полягає не в тому, щоб зробити криптосистему абсолютно невразливою — таких систем практично не існує. Завдання полягає у тому, щоб постійно скорочувати кількість слабких місць і якомога швидше виявляти ті, що все-таки з’являються.

Окремо стало відомо про те, чому інтелект не є гарантією фінансового успіху.