Сьогодні християнство — одна з найбільших світових релігій, однак воно далеко не єдине у своїх формах. Православні, католики, протестанти, давньосхідні православні церкви та низка інших християнських традицій мають спільне коріння, але відрізняються богослов’ям, обрядами, церковною організацією та історією.
Чому ж релігія, яка виникла навколо проповіді Ісуса Христа, з часом розділилася на десятки великих напрямів і тисячі окремих церковних спільнот? Відповідь значно складніша за просте протиставлення «правильного» і «неправильного» вчення.
Історія християнства — це водночас історія богословських суперечок, імперій, мов, культур, політики, церковної влади та різного розуміння того, як саме має жити християнська спільнота.
Як виникло християнство
Християнство сформувалося у I столітті нашої ери на території Юдеї, яка тоді перебувала під владою Римської імперії. Першими послідовниками Ісуса Христа були переважно юдеї, а рання християнська громада спочатку залишалася тісно пов’язаною з юдейським релігійним середовищем.
Після смерті Ісуса його послідовники почали поширювати віру в його воскресіння. Християнські громади виникали в різних містах Середземномор’я, а проповідь апостолів поступово вийшла далеко за межі Юдеї.
Особливо важливу роль у поширенні християнства відіграв апостол Павло. Його місіонерська діяльність та листи стали одним із фундаментів ранньої християнської традиції.
Чому перші християни теж сперечалися
Помилково уявляти раннє християнство як абсолютно однорідну спільноту. Уже в перші століття існували суперечки щодо того, ким є Христос, як співвідносяться його людська і божественна природи, як розуміти спасіння та які правила мають діяти для послідовників нової віри.
Церква поступово виробляла формулювання віровчення, намагаючись встановити спільну доктрину.
Для цього особливе значення мали церковні собори.
| Собор | Рік | Одне з ключових питань |
|---|---|---|
| Нікейський | 325 | Вчення про божественність Христа та Аріанська суперечка |
| Константинопольський | 381 | Уточнення християнського вчення про Святу Трійцю |
| Ефеський | 431 | Питання щодо особи Христа та титулу Богородиці |
| Халкідонський | 451 | Формулювання вчення про дві природи Христа |
Цікаво, що майбутні великі розколи починалися не лише через різні обряди, а через фундаментальні питання: ким є Христос і як саме слід розуміти його природу.
Перший великий розкол: схід і захід
Одним із найвідоміших моментів в історії християнства став Великий розкол між західною та східною традиціями, який традиційно датують 1054 роком.
На Заході сформувалася Католицька церква з центром у Римі. На Сході провідну роль відігравала Константинопольська церква, а загалом сформувалася традиція, яку сьогодні називають Східним православ’ям.
Однак було б неправильно пояснювати розкол однією причиною.
На нього вплинули:
- суперечки щодо першості та повноважень Римського єпископа;
- богословські розбіжності;
- відмінності в церковних традиціях;
- мовний поділ між латиномовним Заходом і грекомовним Сходом;
- політичне суперництво між різними центрами християнського світу;
- віддалення культур Східної та Західної Римської імперії.
Варто також зазначити, що 1054 рік є радше символічною датою. Відносини між Римом і Константинополем погіршувалися протягом століть, а після взаємних відлучень процес відокремлення не завершився одномоментно.
Чому католицизм і православ’я відрізняються
Католицька та православна традиції мають надзвичайно багато спільного. Обидві визнають основні давні символи віри, Святу Трійцю, божественність Христа, важливість апостольської традиції та сакраментальне життя Церкви.
Водночас між ними сформувалися принципові відмінності.
| Питання | Католицька традиція | Православна традиція |
|---|---|---|
| Церковна структура | Центральна роль Папи Римського | Автокефальні та автономні церкви, без єдиного вселенського глави на зразок Папи |
| Богословська традиція | Розвивалася в латинському християнському середовищі | Переважно спирається на грецьку та східну богословську традицію |
| Літургійні традиції | Різноманітні, зокрема латинська традиція | Переважно візантійська та інші східні традиції |
| Церковний календар | Переважно григоріанський | Залежно від церкви використовується новоюліанський або юліанський календар |
Це не означає, що всі католицькі або всі православні церкви практикують абсолютно однаково. Усередині обох традицій існує значне різноманіття.
Звідки взялися давньосхідні православні церкви
Ще до Великого розколу 1054 року християнство пережило інший масштабний поділ.
Після Халкідонського собору 451 року частина церков не прийняла його христологічних формулювань. У результаті поступово сформувалася окрема сім’я церков, яку сьогодні називають Давньосхідними православними церквами.
До них належать, зокрема:
- Коптська православна церква;
- Вірменська апостольська церква;
- Сирійська православна церква;
- Ефіопська православна церква Тевахедо;
- Еритрейська православна церква Тевахедо;
- Маланкарська православна сирійська церква.
Вони не є частиною ні сучасного католицизму, ні східного православ’я, хоча мають дуже давню християнську традицію.
Отже, християнський світ почав ділитися на великі гілки задовго до появи протестантизму.
Реформація: чому виник протестантизм
Наступний грандіозний поділ відбувся у Західній Європі в XVI столітті. Його називають Реформацією.
Однією з центральних фігур цього руху став німецький богослов Мартін Лютер. У 1517 році він оприлюднив свої «95 тез», критикуючи, зокрема, практику індульгенцій та окремі аспекти церковного життя.
Однак Реформація не була виключно суперечкою навколо індульгенцій. Вона порушила значно ширші питання:
- яке джерело має найвищий авторитет у християнстві;
- якою є роль церковної традиції;
- як людина отримує спасіння;
- якою має бути структура церкви;
- якими мають бути відносини між церквою та світською владою.
Реформаційні рухи виникали в різних країнах і не були єдиним організованим рухом. Окрім лютеранства, сформувалися реформатські та англіканські традиції, а пізніше — численні інші протестантські напрями.
Чому протестантів так багато
Після Реформації поділ не припинився. Навпаки, протестантський світ продовжив розвиватися у великій кількості напрямів.
Причиною стала комбінація богословських, культурних, політичних та організаційних факторів.
| Традиція | Історичне походження | Особливість |
|---|---|---|
| Лютеранство | Німецька Реформація XVI століття | Традиція, пов’язана з ідеями Мартіна Лютера |
| Реформатські церкви | Швейцарська та інші реформаційні традиції | Пов’язані з діячами на кшталт Жана Кальвіна |
| Англіканство | Англія XVI століття | Окремий шлях розвитку англійської церковної традиції |
| Баптизм | Протестантські рухи XVII століття | Особливий наголос на хрещенні свідомих віруючих |
| Методизм | Англія XVIII століття | Походить із руху, пов’язаного з Джоном і Чарльзом Веслі |
| П’ятидесятництво | Рухи початку XX століття | Особливий наголос на досвіді Святого Духа та духовних дарах |
Водночас назва «протестантизм» охоплює дуже різні церкви. Між окремими протестантськими деномінаціями можуть існувати значні богословські відмінності.
Чи завжди причиною розколу була релігія
Ні. Це один із найцікавіших аспектів історії християнства.
Релігійні суперечки часто перепліталися з політикою. Правителі могли підтримувати одну церковну традицію замість іншої, а церковні центри могли конкурувати за вплив.
Важливу роль відігравали також мова та культура. Християнин у Константинополі жив у грецькомовному середовищі, тоді як християнин у Західній Європі — переважно в латиномовному. З часом ці відмінності впливали і на спосіб формулювання богословських ідей.
Релігійний розкол часто починається з богословської суперечки, але його остаточні кордони можуть провести вже політика, географія та культура.
Як виникли східні католицькі церкви
Історія поділів не обмежується протиставленням «католики — православні». У різні періоди частина східних християнських громад вступала у церковну єдність із Римом, зберігаючи власні літургійні традиції.
Так сформувалися східні католицькі церкви. Вони визнають верховенство Папи Римського, але використовують різні східні обряди та мають власні традиції.
Яскравим прикладом є Українська греко-католицька церква, яка належить до Католицької церкви, але використовує візантійську літургійну традицію.
Чому в Україні представлені різні християнські традиції
Українські землі протягом століть перебували на перетині різних культурних і політичних просторів. Це безпосередньо вплинуло на релігійну карту регіону.
Християнство на Русі-Україні було прийняте за князя Володимира наприкінці X століття. Київська церковна традиція розвивалася у східнохристиянському культурному просторі.
У наступні століття українські землі опинилися під впливом різних держав і церковних центрів. У результаті тут сформувалося різноманітне християнське середовище, представлене православними, греко-католиками, римо-католиками та протестантськими громадами.
Цікаві факти про поділи християнства
- 1054 рік не був миттєвим «розлученням». Розходження між Сходом і Заходом накопичувалися протягом століть.
- Перші великі розколи відбулися ще до Великого розколу. Суперечки навколо Халкідонського собору призвели до відокремлення давньосхідних церков.
- Реформація не була єдиним рухом. Лютеранство, реформатські церкви та англіканство виникали в різних історичних обставинах.
- У християнстві існують тисячі церковних організацій. Особливо велике різноманіття характерне для протестантського середовища.
- Католицька церква не складається лише з латинської традиції. У її складі є східні католицькі церкви з власними обрядами.
- Православ’я не має одного центру, аналогічного Папі Римському. Автокефальні православні церкви мають власні органи управління.
Чи означають різні течії, що це різні релігії
У більшості випадків ні. Католицизм, східне православ’я та давньосхідне православ’я мають спільне походження в ранньому християнстві, хоча розійшлися у важливих богословських та церковних питаннях.
Протестантські традиції також виникли в межах західного християнства XVI століття. Тому історично їх розглядають як частини ширшого християнського світу.
Водночас конкретна церква може мати власне розуміння того, які саме доктрини є фундаментальними та як оцінювати інші християнські традиції.
Головна причина різноманіття християнства
Поділ християнства неможливо пояснити однією подією або одним конфліктом. Це результат майже двотисячолітньої історії.
На формування різних течій вплинули:
- богословські суперечки;
- рішення церковних соборів;
- боротьба за церковну владу;
- політичні конфлікти;
- мовні та культурні відмінності;
- розвиток різних держав;
- реформаторські рухи;
- місцеві традиції та особливості громад.
Саме тому сучасне християнство краще уявляти не як одну пряму лінію, а як велике історичне дерево. Його стовбуром є рання християнська традиція, а численні гілки формувалися в різні епохи під впливом богослов’я, культури та історичних обставин.
Історія християнства показує, що релігійні традиції змінюються не лише через вірування, а й через людей, суспільства та події, у яких вони живуть.
Окремо слід додати про те, що таке частоти мозку і чи можна їх самому «перемикати».
