Чому одна людина, опинившись у складних обставинах, продовжує дотримуватися закону, а інша наважується на злочин? Чи можна заздалегідь визначити схильність людини до кримінальної поведінки і чи справді злочинцями стають через особливості характеру?
Про це повідомляє «ПЛ».
Цими питаннями займаються кримінологія, юридична психологія, соціологія та інші наукові дисципліни. Водночас сучасна наука поступово відмовляється від простого уявлення про те, що існує якийсь один типовий «злочинний характер».
Людина рідко скоює злочин з однієї-єдиної причини: за конкретним вчинком зазвичай стоїть цілий ланцюг обставин.
Чому люди скоюють злочини
Причини злочинної поведінки прийнято розглядати на кількох рівнях. На рішення людини можуть одночасно впливати її особисті особливості, попередній життєвий досвід, оточення, економічна ситуація та конкретні обставини.
Дослідження факторів ризику показують, що значення мають характеристики сім’ї, школи, групи однолітків, району проживання та самої людини. Водночас наявність фактора ризику не означає, що людина обов’язково скоїть злочин.
Умовно можна виділити кілька великих груп факторів:
- психологічні — особливості самоконтролю, емоційної регуляції та ухвалення рішень;
- соціальні — вплив сім’ї, друзів та соціальних груп;
- економічні — матеріальні труднощі та відсутність стабільних можливостей;
- середовищні — особливості району, рівня соціального контролю та доступності кримінальних можливостей;
- ситуаційні — обставини конкретного моменту;
- біологічні та нейропсихологічні — особливості розвитку і функціонування мозку, які вивчаються в межах біосоціальних підходів.
Важливо, що жоден із цих факторів сам по собі не є «вироком».
Роль самоконтролю
Одним із важливих напрямів досліджень є здатність людини контролювати імпульсивні бажання та враховувати наслідки своїх вчинків.
Людина з добре розвиненим самоконтролем здатна зупинитися між бажанням і дією:
імпульс → оцінка наслідків → рішення.
За низького самоконтролю цей проміжок може бути значно коротшим:
імпульс → дія.
Це не означає, що людина з низьким самоконтролем обов’язково стане злочинцем. Проте здатність відкладати миттєву винагороду, оцінювати ризики та контролювати поведінку є одним із факторів, які вивчаються у кримінології.
Чому обставини дитинства мають значення
Поведінка людини формується не у вакуумі.
На розвиток дитини можуть впливати:
- стосунки з батьками;
- рівень сімейного конфлікту;
- якість контролю та підтримки;
- шкільне середовище;
- стосунки з однолітками;
- досвід насильства або нехтування;
- соціально-економічні умови;
- наявність позитивних дорослих рольових моделей.
Водночас важливо пам’ятати, що складне дитинство не прирікає людину на злочинне майбутнє.
Одна важка обставина рідко визначає все подальше життя людини — значно важливішими є поєднання факторів та можливості змінити ситуацію.
Вплив оточення
Людина постійно спостерігає за поведінкою інших і отримує від соціального середовища певні сигнали про те, що вважається допустимим.
Якщо в компанії злочинна поведінка сприймається як нормальна або навіть престижна, психологічний бар’єр перед порушенням закону може знижуватися.
Особливо важливу роль можуть відігравати:
- друзі та знайомі;
- кримінальні групи;
- соціальні норми конкретного оточення;
- ставлення до закону;
- наявність позитивних соціальних зв’язків;
- відчуття належності до певної групи.
Таким чином, злочинна поведінка іноді стає не лише індивідуальним вибором, а й частиною соціальної моделі поведінки.
Економічні труднощі: причина чи фактор ризику?
Бідність сама по собі не перетворює людину на злочинця.
Мільйони людей стикаються з фінансовими проблемами і водночас не порушують закон.
Проте відсутність роботи, борги, соціальна ізоляція та відчуття відсутності перспектив можуть збільшувати тиск на людину і створювати додаткові ризики.
У кримінології також використовують поняття «push» і «pull» факторів.
Push-фактори
Це обставини, які можуть підштовхувати людину до певної поведінки:
- соціальна ізоляція;
- відсутність можливостей;
- конфліктне середовище;
- хронічні труднощі;
- відчуття безвиході.
Pull-фактори
Це фактори, які можуть робити злочинну поведінку привабливою в очах людини:
- гроші;
- статус;
- відчуття належності;
- влада;
- визнання у певній групі;
- обіцянка швидкого результату.
Такий підхід дозволяє зрозуміти, чому одна й та сама людина може одночасно відчувати тиск обставин і бачити у злочині певну вигоду.
Як людина виправдовує злочин
Ще один важливий психологічний механізм — моральне виправдання власної поведінки.
Більшість людей хочуть сприймати себе як нормальних і гідних. Тому людині, яка порушує власні моральні норми, психологічно доводиться пояснювати собі те, що відбувається.
Можуть з’являтися думки на кшталт:
- «Я зробив це не заради себе».
- «Інші роблять набагато гірше».
- «Мені просто не залишили вибору».
- «Це було необхідно».
- «Постраждалий сам винен».
Такі механізми допомагають зменшити внутрішній конфлікт між уявленням людини про себе та її вчинком.
Чому ризик іноді здається меншим, ніж є насправді
Під час ухвалення рішення людина не завжди об’єктивно оцінює ймовірність наслідків.
Вона може переоцінювати потенційну вигоду та недооцінювати ймовірність бути викритою.
Дослідження стримування злочинності показують, що ймовірність бути спійманим має для запобігання злочинам більше значення, ніж просте збільшення суворості покарання.
Що людина може оцінювати перед злочином
| Фактор | Можливе психологічне питання |
|---|---|
| Вигода | «Що я отримаю?» |
| Ризик | «Наскільки ймовірно, що мене виявлять?» |
| Наслідки | «Що станеться, якщо мене спіймають?» |
| Соціальна реакція | «Як відреагують оточуючі?» |
| Мораль | «Чи вважаю я цей вчинок неправильним?» |
| Імпульс | «Чи можу я зупинитися прямо зараз?» |
У реальній ситуації такі оцінки можуть відбуватися дуже швидко і далеко не завжди раціонально.
Чому вік має значення
Кримінальна поведінка змінюється протягом життя.
Особливо важливим періодом вважається підлітковий і молодий вік, коли системи мозку, пов’язані з контролем поведінки та оцінкою ризику, продовжують розвиватися.
Дослідження показують, що участь у правопорушеннях зазвичай зростає у підлітковому віці, а потім у більшості людей знижується в міру дорослішання.
Це одна з причин, чому не можна автоматично сприймати підліткове правопорушення як прогноз злочинного життя у дорослому віці.
Існують різні кримінальні траєкторії
У деяких людей проблемна поведінка виникає переважно у підлітковому віці, а потім слабшає.
В інших вона з’являється раніше і може зберігатися протягом значно більшої частини життя.
Вік, оточення та життєві зміни здатні суттєво змінити траєкторію людини.
Роль психічних розладів: важливе уточнення
Одна з найпоширеніших помилок — автоматично пов’язувати психічні розлади зі злочинністю або насильством.
Це науково некоректно.
Переважна більшість людей із психічними розладами не скоює насильницьких злочинів. Діагноз сам по собі не дозволяє зробити висновок про те, чи здатна людина скоїти правопорушення.
Тому необхідно розрізняти психічний стан, конкретні фактори ризику та інші соціальні й індивідуальні обставини.
Біологія теж має значення — але не у вигляді «гена злочинця»
Сучасні біосоціальні дослідження розглядають зв’язок між поведінкою та такими факторами, як розвиток мозку, нейропсихологічне функціонування, фізіологічні реакції на стрес і генетичні особливості.
Однак це не означає існування простого «гена злочинності».
Біологічні характеристики взаємодіють із вихованням, соціальним середовищем та життєвим досвідом.
Чому дві людини в однаковій ситуації поводяться по-різному
Уявімо двох людей, які втратили роботу і опинилися у складному фінансовому становищі.
Один звертається по допомогу, тимчасово скорочує витрати, шукає нову роботу та приймає підтримку близьких.
Інший починає шукати незаконний спосіб швидко отримати гроші.
Чому?
Тому що між обставиною та вчинком існує безліч проміжних факторів:
ситуація → сприйняття → емоції → оцінка варіантів → соціальні норми → самоконтроль → рішення.
Саме цей ланцюг робить людську поведінку настільки складною.
Що захищає людину від злочинної поведінки
Кримінологія вивчає не лише причини злочинів, а й фактори, які допомагають людині не скоїти злочин.
До захисних факторів можуть належати:
- міцні соціальні зв’язки;
- підтримка сім’ї;
- позитивне оточення;
- зв’язок з освітнім середовищем;
- почуття відповідальності;
- розвинений самоконтроль;
- здатність планувати майбутнє;
- наявність легальних можливостей для досягнення цілей;
- участь у громадській та професійній діяльності.
Злочин — це не завжди результат холодного розрахунку
У масовій культурі злочинця часто зображують як людину, яка заздалегідь усе прорахувала.
Насправді рішення можуть ухвалюватися під впливом емоцій, стресу, конфлікту, тиску оточення або прагнення отримати миттєву вигоду.
При цьому різні злочини мають абсолютно різні механізми.
| Тип поведінки | Що може мати значення |
|---|---|
| Майнові злочини | Матеріальна мотивація, можливості, оцінка ризику |
| Імпульсивне правопорушення | Емоції, самоконтроль, конфлікт |
| Груповий злочин | Вплив однолітків, норми групи |
| Корупційна поведінка | Вигода, раціоналізація, відчуття низького ризику |
| Повторний злочин | Стійкі моделі поведінки, оточення, соціальні фактори |
| Підліткова делінквентність | Вік, однолітки, сімейне та шкільне середовище |
Ця таблиця показує головне: універсального психологічного портрета злочинця не існує.
Чому людина може припинити скоювати злочини
Не менш цікавим є питання, чому люди зупиняються.
З віком можуть змінитися:
- стосунки;
- сімейні обов’язки;
- робота;
- оточення;
- життєві цілі;
- ставлення до ризику;
- уявлення про майбутнє.
У кримінології цей процес називають десистенцією — поступовим припиненням або зниженням злочинної поведінки.
Тобто злочинне минуле не обов’язково означає незмінне злочинне майбутнє.
Чи можна заздалегідь визначити злочинця?
Точно передбачити злочин за кількома рисами характеру неможливо.
Можна виявляти статистичні фактори ризику, але ймовірність — це не доля.
Наприклад, наявність:
- конфліктної сім’ї;
- проблем у школі;
- імпульсивності;
- негативного оточення;
- економічних труднощів
може підвищувати ризик певних форм проблемної поведінки.
Але величезна кількість людей із такими обставинами ніколи не скоює серйозних злочинів.
Найнебезпечніша помилка кримінальної психології — переплутати підвищений ризик із неминучістю.
Як сучасна кримінологія дивиться на злочинність
Сучасний підхід дедалі частіше будується не навколо питання «що не так із цією людиною?», а навколо складнішої системи запитань:
- Які фактори підвищили ймовірність злочину?
- Що відбувалося з людиною до конкретного вчинку?
- Які соціальні норми її оточували?
- Які альтернативи вона бачила?
- Як вона оцінювала ризик?
- Які захисні фактори були відсутні?
- Що може допомогти запобігти повторенню поведінки?
Такий підхід важливий не лише для науки, а й для профілактики злочинності.
Головне
На питання «чому люди скоюють злочини?» неможливо відповісти однією фразою.
На поведінку можуть одночасно впливати особисті особливості, самоконтроль, вік, сімейне середовище, соціальне оточення, економічні обставини, життєвий досвід і конкретна ситуація.
Водночас наявність одного або навіть кількох факторів ризику не означає, що людина обов’язково стане злочинцем.
Не менш важливими є захисні фактори — стосунки з близькими, освіта, соціальні зв’язки, позитивне оточення та можливість будувати законну й стабільну життєву траєкторію.
Злочин починається не в одному конкретному місці людської психіки. Частіше це результат перетину особистості, обставин, середовища та конкретної можливості.
Саме тому сучасна кримінологія вивчає не лише тих, хто порушив закон, а й тих, хто опинився у схожих обставинах і не скоїв злочину.
Нагадаємо й про привітання з Днем ангела Георгія 8 вересня.
