Содержание
Війна змінює не лише політичну та економічну реальність, а й психологію суспільства. Тривалий стрес, відчуття небезпеки, руйнування звичних соціальних зв’язків та постійний контакт із насильством можуть впливати на те, як люди сприймають правила, авторитети й допустимі межі поведінки.
Про це повідомляє «ПЛ».
Водночас було б помилкою стверджувати, що війна автоматично перетворює законослухняну людину на злочинця. Наукові дослідження говорять радше про зміну соціального середовища, у якому частина криміногенних факторів може посилюватися, а інші, навпаки, слабшати. Дослідники війни в Україні наголошують, що конфлікт здатний трансформувати не тільки масштаби злочинності, а й соціальні норми, інституції та механізми контролю.
Війна не «вмикає» злочинність у мозку людини — вона може змінювати правила гри, рівень стресу та відчуття того, що є дозволеним.
Чому під час війни змінюється ставлення до правил
У мирному суспільстві людина щодня отримує безліч сигналів про межі допустимого: закон, громадські норми, реакції оточення, роботу поліції, репутаційні ризики.
Під час масштабної війни частина цих механізмів працює в умовах надзвичайного навантаження. Одночасно виникають нові правила, заборони та обмеження, а звичне життя мільйонів людей змінюється.
У кримінології важливим є не лише питання «чому людина скоює злочин», а й у якому середовищі вона приймає рішення. Криміногенна ситуація формується під впливом матеріальних, психологічних, інформаційних та інших факторів.
До таких факторів під час війни можуть належати:
- тривалий стрес і невизначеність;
- втрата роботи або доходу;
- вимушене переміщення;
- руйнування соціальних зв’язків;
- зниження довіри до окремих інституцій;
- поширення насильницьких моделей поведінки;
- послаблення соціального контролю в окремих громадах;
- поява нових нелегальних ринків та можливостей для зловживань.
«Розв’язування рук» — це не лише про страх покарання
Вислів про «розв’язування рук» можна розглядати як метафору. Людина, яка вважає, що контроль ослаб або що суспільні правила більше не працюють належним чином, може бути більш схильною до ризикованої поведінки.
Але тут працює важливий нюанс: одна й та сама війна може породжувати абсолютно протилежні реакції.
Для одних людей небезпека стає причиною більшої солідарності, взаємодопомоги та готовності захищати інших. Для інших тривалий стрес може посилювати агресивність, недовіру або відчуття відчуження.
Дослідження українського суспільства показують саме цю складність. Аналіз досвіду війни в Україні виявив, що об’єктивно зафіксовані насильницькі події пов’язувалися зі зниженням просоціальної поведінки та інституційної довіри, тоді як суб’єктивно пережитий травматичний досвід у деяких випадках, навпаки, був пов’язаний із більшою просоціальністю.
Виходить парадокс
| Вплив війни | Можлива соціальна реакція |
|---|---|
| Спільна небезпека | Зростання взаємодопомоги |
| Постійний стрес | Дратівливість і конфліктність |
| Руйнування соціальних зв’язків | Відчуття ізоляції |
| Пережитий травматичний досвід | Потреба підтримувати інших |
| Ослаблення довіри до інституцій | Скепсис щодо правил |
| Посилення групової ідентичності | Згуртованість усередині групи |
| Тривала невизначеність | Ризиковані рішення |
Тому питання не в тому, чи «робить війна людей злочинцями», а в тому, які соціальні механізми допомагають одним зберігати самоконтроль, а іншим — ні.
Як насильство може нормалізуватися
Ще один важливий психологічний механізм — звикання до насильства.
Коли людина протягом тривалого часу живе в середовищі, де насильство постійно присутнє в новинах, соціальних мережах, особистому досвіді або розмовах, воно може сприйматися як менш виняткове явище.
Це не означає, що людина обов’язково почне чинити насильство. Однак змінюватися може її емоційна реакція на агресію.
Українські психологічні дослідження окремо розглядають ризик нормалізації гендерного насильства в умовах війни, а ширші кримінологічні дослідження наголошують на трансформації соціальних норм під впливом збройного конфлікту.
Чому важливу роль відіграє довіра
Довіра до державних і соціальних інституцій — один із ключових елементів стабільного суспільства.
Якщо люди вважають, що правила працюють, а порушення матиме наслідки, це створює додатковий бар’єр для протиправної поведінки.
Але війна може цей механізм ускладнювати. Дослідження, проведене на матеріалі українського суспільства, показало зв’язок між переживанням конфлікту та змінами інституційної довіри. При цьому різні форми досвіду війни впливали на соціальну поведінку неоднаково.
Це особливо важливо для післявоєнного періоду, коли суспільству доведеться відновлювати не тільки будинки й інфраструктуру, а й соціальний капітал.
Чи обов’язково після війни злочинність зросте?
Це одне з найскладніших питань.
Опитування українського населення, проведене у 2025 році за участю 1704 респондентів, показало переважання очікувань щодо зростання злочинності після завершення війни. Серед факторів, які респонденти пов’язували з можливим погіршенням криміногенної ситуації, дослідники розглядали, зокрема, проблеми соціальної адаптації демобілізованих людей. Водночас автори наголошують, що громадська думка сама по собі не є повноцінним прогнозом злочинності.
Тобто твердження «після війни злочинність обов’язково вибухне» було б надто спрощеним.
На майбутню криміногенну ситуацію впливатимуть:
- темпи економічного відновлення;
- зайнятість населення;
- доступність психологічної допомоги;
- соціальна адаптація людей із бойовим досвідом;
- ефективність роботи правоохоронних органів;
- стан місцевих громад;
- рівень довіри до державних інституцій;
- масштаби тіньової економіки;
- доступність соціальних послуг;
- якість реінтеграційних програм.
Війна може змінювати саму структуру злочинності
Йдеться не лише про кількість правопорушень.
Дослідники зазначають, що війна здатна змінювати структуру кримінальних явищ — від звичайної злочинності до нових форм радикалізації, незаконних ринків і злочинності, пов’язаної з трансформацією державних та соціальних інститутів.
Умовно зміни можна поділити на кілька груп:
- звичайна злочинність — правопорушення, які існували й до війни;
- воєнно зумовлена злочинність — явища, що виникають або змінюються через сам конфлікт;
- економічна злочинність — зловживання, шахрайство та незаконні схеми навколо ресурсів;
- цифрова злочинність — нові способи обману та атак у цифровому середовищі;
- радикалізація — крайні форми поведінки, що можуть посилюватися на тлі поляризації.
Саме тому кримінологи дедалі частіше говорять про необхідність аналізувати війну не тільки як фактор зростання насильства, а як масштабну перебудову криміногенного середовища.
Чи можна запобігти «післявоєнному кримінальному ефекту»
Так, але для цього недостатньо лише посилювати покарання.
Важливими є превентивні механізми, які зменшують соціальні причини кримінальної поведінки:
- психологічна підтримка населення;
- доступ до освіти та роботи;
- допомога сім’ям, які пережили втрати;
- програми соціальної адаптації;
- підтримка громад;
- відновлення довіри до інституцій;
- ефективна робота правоохоронної системи;
- профілактика домашнього та іншого насильства;
- протидія стигматизації людей із травматичним досвідом.
Дослідження впливу війни на соціальний капітал України також вказує на важливість програм психічного здоров’я поряд з економічною підтримкою для відновлення соціальної згуртованості та інституційної довіри.
Суспільство після війни потребує не тільки відбудови стін. Йому потрібно заново відбудовувати довіру між людьми.
Що відбувається з психологією суспільства
Війна створює ситуацію, у якій одночасно можуть існувати кілька протилежних тенденцій.
Люди можуть ставати більш згуртованими, але водночас — більш підозрілими. Можуть активніше допомагати незнайомцям, але гостріше реагувати на порушення власних меж. Можуть більше довіряти близьким і менше — великим інституціям.
Дослідження соціальної згуртованості в Україні також демонструють, що війна впливає на міжгрупові відносини, довіру та ставлення людей до різних суспільних груп.
Отже, психологія криміналу під час війни не існує окремо від психології всього суспільства.
Висновок
Війна не є прямою причиною злочинності та не перетворює автоматично звичайних людей на правопорушників. Проте вона здатна докорінно змінювати соціальне середовище: рівень стресу, довіру, економічні умови, соціальні зв’язки, сприйняття небезпеки та ставлення до норм.
Саме тому розмови про можливе «розв’язування рук» криміналу варто вести не лише мовою покарань. Значно важливіше розуміти, чому в одних умовах людина зберігає соціальні обмеження, а в інших — починає сприймати їх як такі, що втратили силу.
На думку дослідників, після завершення бойових дій особливої уваги потребуватимуть соціальна адаптація, психічне здоров’я, відновлення інституцій та зміцнення довіри. Саме ці фактори можуть стати одним із ключів до того, яким буде криміногенне середовище України після війни.
Тим часом на Одещині скасували обмеження комендантського часу для транзитного транспорту.
