Чи може людина прожити більше 150 років: наукова думка і неофіційні рекорди довгожителів

Питання максимально можливої тривалості людського життя вже не перше десятиліття хвилює вчених, футурологів і громадськість.

Про це повідмоляє «ПЛ».

Згідно з поточними науковими уявленнями, межа біологічного віку людини, яка не має патологій та веде здоровий спосіб життя, коливається в діапазоні 115–125 років. Найдовше задокументоване життя належить Жанні Кальман — мешканці Франції, яка прожила 122 роки і 164 дні.

Її вік підтверджено численними свідоцтвами, включно з державними архівами та незалежними експертами. Інші відомі випадки довгожительства — як-от легендарний Ширалі Муслімов з Азербайджану (168 років) — залишаються суперечливими через відсутність належної документальної верифікації.

Наукова база довголіття базується на дослідженнях теломер — ділянок хромосом, що скорочуються з кожним поділом клітини. Коли теломери стають надто короткими, клітини перестають ділитися і втрачають здатність до регенерації.

Проте новітні розробки в галузі генної інженерії, терапії стовбуровими клітинами, біоінформатики та омолоджувальної медицини дозволяють розглядати потенціал подовження життя понад встановлену межу.

Геронтологи, серед яких Девід Сінклер (Гарвард) та Обрі де Грей (SENS Foundation), вказують, що у другій половині XXI століття людство може увійти в еру «біологічного оновлення», коли старіння стане контрольованим процесом. Водночас залишається відкритим питання етичних, соціальних та економічних наслідків такого сценарію.

Наразі офіційна медицина не має засобів гарантувати життя понад 130 років. Однак з огляду на зростання кількості довгожителів у «блакитних зонах» (Окінава, Сардинія, Ікарія, Нікоя та Лома-Лінда), де поширені натуральне харчування, низький рівень стресу, фізична активність і соціальна підтримка, стає очевидним, що стиль життя має вирішальне значення. У такому контексті концепція «функціонального довголіття» вважається більш реалістичною та пріоритетною.

До цього ж вчені відповіли на питання про те, чому, коли ми позіхаємо, то прикриваємо очі.