Чому, коли ми позіхаємо, то прикриваємо очі: цікавий фізіологічний процес

Позіхання — один із найменш вивчених, проте вкрай цікавих проявів діяльності нашого організму.

Про це повідомляє «ПЛ».

Серед численних супутніх жестів, які людина робить автоматично під час позіхання, найстійкішим і найпоширенішим є закриття очей. Це не лише психологічна звичка, як може здатися на перший погляд, а фізіологічно зумовлений процес, що має цілком логічне і науково підтверджене пояснення.

Коли людина позіхає, відбувається одночасне розтягнення кількох груп м’язів обличчя, шиї, грудної клітки та верхньої частини спини. Одночасно активуються орбітальні м’язи, які оточують очне яблуко.

Щоб запобігти надмірному тиску на очі, а також знизити навантаження на зоровий нерв, організм «вмикає» рефлекторне заплющення повік. Це дозволяє захистити очі від механічного подразнення, а також забезпечує короткочасну сенсорну ізоляцію.

Нейрофізіологи Гарвардської медичної школи та Університету Дьюка вказують, що під час позіхання активується парасимпатична частина вегетативної нервової системи, яка відповідає за відновлення сил, сповільнення частоти серцебиття та зниження загального рівня напруги.

Закриття очей у цей момент підсилює ефект розслаблення, дозволяючи організму на кілька секунд зануритися у стан нейронного «перезавантаження».

Цікаво також, що позіхання, на думку сучасних нейробіологів, має ще й соціальну функцію: воно сприяє синхронізації біоритмів у групі людей.

Така поведінка є вродженою і спостерігається навіть у немовлят. Водночас закриття очей у процесі позіхання допомагає уникнути зорового контакту — тимчасово вимикаючи зовнішні подразники, мозок отримує додаткову можливість оновити увагу та фокус.

Цікаво й те, що нещодавно провели особливий експеримент: що станеться, якщо у Пепсі налити молоко.