У контексті великодньої тематики у багатьох носіїв української мови часто виникає запитання щодо коректного написання та вживання слів «паска» і «пасха».
Про це повідомляє «ПЛ».
Мовознавці однозначно стверджують: форма «паска» є нормативною для української мови, коли йдеться про традиційний обрядовий хліб, що випікається до Великодня.
Саме ця форма закріплена в усіх авторитетних словниках української літературної мови, включно з Словником Грінченка, словниками УЛІФ та офіційним академічним правописом.
Натомість варіант «пасха» є запозиченням, калькою з російської мови, яке набуло поширення у розмовному просторі, переважно в регіонах, де українська мова тривалий час зазнавала впливу з боку інших мов.
Однак в офіційній писемній комунікації, у ЗМІ, освітніх і релігійних публікаціях варто дотримуватися усталених мовних норм, адже саме вони забезпечують сталість та ідентичність мовної системи.
Разом з тим слід зазначити: слово «Пасха» також має своє лексичне поле — воно вживається для позначення самого свята Воскресіння Христового, з великої літери. Таким чином, «паска» — це страва, а «Пасха» — подія.
Це важливе розрізнення не тільки з погляду граматики, а й у контексті релігійної культури. Українські філологи наголошують на необхідності свідомого ставлення до мови, адже кожне слово має значення не лише у граматичному, а й у культурному сенсі.
Зокрема, у великодній період, коли релігійні та національні традиції тісно переплітаються, особливо актуальним є питання мови як інструменту національної ідентичності.
Окрім того, для деяких людей може бути актуальним питання про те, як правильно писати «будь ласка».