Слово «улесливий» є прикметником, що у сучасному українському мовленні позначає поведінку або характер людини, схильної до лестощів, улесливості та нещирого догоджання.
Про це повідомляє «ПЛ».
Незважаючи на активне використання цього слова в офіційних, публіцистичних і навіть художніх текстах, у носіїв мови нерідко виникає сумнів у правильності написання — з однією чи двома літерами «л». Цей орфографічний нюанс став предметом роз’яснень з боку провідних філологів Національної академії наук України, зокрема фахівців Інституту української мови.
У тлумаченні правописної норми, затвердженої редакцією 2019 року, підкреслюється, що слово «улесливий» має префікс «у-», а кореневою основою є морфема «лес».
Подвоєння приголосної «л» у цьому випадку не відповідає фонетичній та морфологічній логіці української мови, оскільки немає збігу однакових приголосних звуків на межі морфем. Таким чином, написання через одну «л» є єдино нормативним і фіксується в усіх офіційних словниках та граматичних посібниках.
Крім того, академічні джерела — зокрема «Орфографічний словник української мови» та граматика М. Жовтобрюха і А. Плюща — не лише фіксують «улесливий» як правильний варіант, але й використовують його у прикладах стилістичного розбору як синонім до «загідливий», «підлесливий», «прислужливий». Помилкове написання з двома «л» не має жодного підґрунтя, і є лише результатом звукової інерції або помилкового впливу аналогій з іншими словами.
У контексті цифрового спілкування та автоматичного редагування текстів, знання правильної форми слова «улесливий» набуває додаткового значення, адже невірне вживання може бути інтерпретовано як неграмотність у діловому або офіційному середовищі.
Також експерти пояснили щодо того, як правильно пишеться слово «священик».