Подписка на журнал

Скажіть це вголос


Я просто хочу щоб це сказали офіційно, затвердили якось законодавчо, що в нас можна безбоязно стріляти, нас можна при бажанні вбивати і за це не буде ніякої відповідальності, якщо ти при владі та при грошах. Скажіть вже публічно, що вам похуй, що думають про резонансні справи мільйони людей, похуй, що до вас не було, немає і не буде навіть мінімальної довіри, бо кеш та кумівство важливіші за честь, правду та справедливість. Що ваші сальні пики важливіші за будь-яку кількість наших, що ваші дупи важливіші за відкриті правила гри, важливіші за майбутнє країни. 

Скажіть це вголос, щоб не було ілюзій. Але ви не скажете, бо до останнього хочете вірити, що ви нормальні, що ви звичайні люди, що робите все правильно, що життя складніше ніж вважається, що інколи потрібно поїсти лайна, ще поїсти, повністю перейти на раціон з лайна, щоб триматися на горі з кізяків ваших зашкварів та черепів тих, хто стояв у вас на шляху чи просто косо дивився. Ви постійно хочете думати, що ваше життя не даремне, що ви багато робите й хорошого, і навіть хорошого більше ніж поганого, що ви чимось відрізняєтесь від сраних комах. Але це не так. І ви це знаєте. І всі це знають. І це для вас нестерпно.

Я знаю, що ви все це читаєте і з вас через пори ллється ненависть, бо проста констатація факту вашої очевидної нікчемності з’їдає вас зсередини, це неможливо чути постійно і залишатися в нормі, бо нормальна людина навіть від одного такого правдивого звинувачення може зламатися та втратити контроль, а ви чуєте цю правду про себе чи не щодня. Вам боляче, декотрих з вас інколи навіть трусить від цього, бо кожен з вас все одно знає, де істина і яка вона, як би глибоко ця істина не була закопана в кілограмах грошей чи замотана в тисячах квадратних метрів тканини псевдоморалі, пойобаної міллю ваших угод з совістю.

Ви просто забуваєте, що у вас все написано на їбальниках, чутно у ваших голосах, читається у тоннах невротичних текстів, що продукуються вашими шістками — природу не наїбеш, вона все одно вивертає все назовні, щоб дати суспільству шанс вижити, прогресувати та самовдосконалюватись.

Вас не бояться, не люблять, на вас немає надії. Вас зневажають і просто чекають поки шестерні прогресу, глобалізації та історичного прагнення людства до кращого суспільства перемелять вашу нікчемну меншість та залишать у забутті. Неможливо сподіватись на людей, котрі навіть за фізичне вбивство на дорозі не можуть понести відповідальності і не зможуть притягнути до відповідальності (вважайте це за прогноз). Неможливо сподіватись та плекати надію на краще, поки ви не можете взяти на себе відповідальність за тупу безпідставну стрілянину, котра лише дивом не закінчилась летально. Поки ви зневажаєте контрольовані вами ж закони, будуть зневажати і вас.

У цій зневазі ви і розпорошитесь, розчинитесь та без суму та шуму нарешті зникните.

Подписывайтесь на канал «Публичные люди» в Telegram

  • Український хіт від Квартал 95



  • Публикации по теме

    Новости от партнеров

    Оставить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *