Подписка на журнал
C48B9291

Назар Холодницький: Важко знайти жінку своєї мрії


Текст: Катерина Миронова Фото: Татьяна Круковец

За досить короткий термін він побудував блискучу кар’єру – від помічника прокурора до керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 32-річного високопосадовця вже охрестили одним із найбажаніших парубків України. Здавалося б, про що ще може мріяти молодий чоловік? Саме про свої потаємні бажання і найулюбленіші захоплення заступник генерального прокурора Назар Холодницький розповів ексклюзивно для «Публічних людей».

C48B9291

Уся ваша трудова діяльність пов’язана з органами прокуратури. А ким мріяли стати в дитинстві?

Згадуючи дитячі роки, відразу і не відповім на це питання. Але точно не хотів бути космонавтом, хоча це був тренд кінця вісімдесятих. Я з дитинства любив кермувати і мріяв бути водієм. У батьків не було свого автомобіля і завжди доводилося користуватися громадським транспортом, автобусами. Подобалася професія водія автобуса, який їздить на далекі відстані. Пам’ятаю фільм «Королева бензоколонки», коли водій ЛАЗа підвозив головну героїню до Полтави. Коли трошки підріс, усвідомив, що саме правоохоронна діяльність – це те, чого я прагну. Те, що ми бачимо, вчимо, впливає на наш світогляд. Згадайте дев’яності: тоді було багато фільмів про поліцейських, закон, порядок. Напевно, років із шести-семи я хотів стати спочатку міліціонером, поліцейським. Ближче до випускних класів я зрозумів, що хочу стати правоохоронцем. І так воно далі пішло: юридичний факультет, магістратура, аспірантура. Перед тим в університеті була практика в органах прокуратури, судах. Напевне, саме це визначило світогляд і професію.

Автомобілем все ж таки керуєте, якщо мріяли стати водієм?

Зараз вже рідко, оскільки  є заходи безпеки відповідно до закону про безпеку посадових осіб. Скажу чесно, охорона не дозволяє самому сідати за кермо.

Поганяти полюбляєте чи ви дисциплінований водій?

Дисциплінований. За кермом я з 2010 року, і жодного штрафу в мене не було. Я категорично проти і негативно ставлюсь до тих, хто водить у стані навіть незначного алкогольного сп’яніння. Вважаю, це просто вбивці. Тому намагаюсь дотримуватися правил, хоча не завжди дотримую швидкісний режим, який визначений на тій чи тій ділянці. Але це залежить від погоди, дороги, умов. Розганяти машину до двохсот – це не про мене.

Чи хочете опанувати «екстремальні» транспортні засоби? Наприклад, мотоцикл.

Я про таке навіть не думав. Єдине, що зараз обговорюємо, – це стрибки з парашутом. Але досі не можу на це наважитися. Один раз спробувати хочеться, але поки що я до цього не готовий.

Нещодавно ви стали віце-президентом Федерації футболу України. Футболом теж з дитинства захоплювалися?

Футбол – це гра мільйонів. Для українців це майже як національна ідея. Не секрет, що я футбольний фанат. За наші команди у міжнародних матчах, особливо єврокубках, дуже вболіваю, не пропускаю жодної гри. Хоча з мене не вийшов професійний футболіст, але в дитинстві любив поганяти м’яча. Я радий, що мене обрали, що я долучився до Федерації футболу. На такій посаді, я сподіваюсь, моя діяльність (це не робота, а безкоштовна громадська діяльність) позитивно позначиться як на Федерації, так і на футболі загалом. Ми всі багато чули про корупцію у футболі, про замовні матчі, так звані договорняки, про нечесне суддівство. Власне, для боротьби з такими явищами мене і обрали на цю високу посаду. Перші кроки, які ми зробили, вже дають результати. Я б хотів, щоб вони були публічними, але є багато моментів, якими я не хочу розчаровувати фанатів. Тому багато що має залишитися за лаштунками. Але ті, хто планує далі заробляти на футболі й на нас, вболівальниках, отримувати гроші за договірні матчі, нечесне суддівство, повинні розуміти, що рано чи пізно за ними прийдуть. І прийде не просто віце-президент Федерації, а правоохоронці.

Сьогодні зарплата мені дозволяє, а коли стипендія була сорок гривень, десять з яких віддавав за квиток на футбольний матч, – це трохи било по кишені. Я не шкодую за цими грішми, але хочу бачити навіть не стільки перемогу своєї команди, скільки гарну гру, захопливі гольові моменти. Якщо буде гарна, самовіддана гра, навіть якщо твоя рідна команда програє, – ти не пожалкуєш, що прийшов на матч. Я хочу, щоб так воно і було.

А самі час від часу любите поганяти м’яча?

З 23 вересня починається чемпіонат з футболу між прокуратурами областей. Вперше цей чемпіонат проходитиме під егідою Федерації футболу. У ньому братимуть участь усі обласні прокуратури, Генеральна прокуратура, військові прокуратури. Тож, я думаю, на розминках з командою Генпрокуратури чи прокуратури Київської області, де я працював понад сім років як прокурор, може, трохи і побігаю. Але зараз часу немає на це все.

Окрім футболу, у вас є хобі, захоплення або ще щось, чим хотіли б займатися, але бракує часу?

Я меломан, для мене це розслаблення – ввечері прийти і поставити ту музику, на якій виріс. Інколи слухаю класику. Вмикаю концерти Шопена і відпочиваю. А книжок, на жаль, уже десь місяці чотири не читав. Просто немає часу.

C48B9282

А що читаєте зазвичай? Класику чи історичні книги?

Я кандидат наук з історії держави і права. Тому мене більше історичні моменти цікавлять. Особливо, як розвивалися держава і право. Щоб розуміти, як буде розвиватися твоя держава, потрібно знати, як було раніше. Відомо ж, що історія йде по спіралі. Дуже багато історичних моментів, які ми вже проживали, на жаль, мають властивість повторюватися. Сьогоднішньому поколінню важливо зробити висновки з історії й не допустити таких самих помилок у майбутньому. Якщо говорити про українську державність, згадаймо, як у нас ділили владу і не могли визначити, хто буде гетьманом, поки не прийшли більшовики й не захопили всю країну.

Повернімося до музики. Ви можете в теперішньому статусі піти на якийсь велелюдний концерт?

У червні я був на концерті «Океану Ельзи» на «Арена Львів».

Сподобалося?

Як завжди! Я не можу сказати, що я фанат когось конкретного. Просто є співаки і пісні, які подобаються. У Вакарчука мені подобається багато пісень.

Тим більше, Вакарчук теж зі Львова.

Ми з ним вчилися в одній школі, правда, в різні роки. Я був у першому класі, а він у випускному. Пам’ятаю, на уроці фізики казали, що за моєю партою сидів Вакарчук.

Познайомилися зі Святославом особисто?

Уже так.

Щодо прагматичніших мрій. Чи є якась річ, елемент комфорту, яку хотіли би придбати?

Дуже хочу такий жовтий Chevrolet Camaro, як у фільмі «Трансформери». Він мені дуже подобається. До речі, в США я бачив такий автомобіль. Він недорогий, як порівняти з нашими цінами. Але поки що це мрія, хлопці за стіною (охорона. – «ПЛ») заборонять.

Це двомісний автомобіль?

Фактично двомісний. Там є задні сидіння, але хлопці не влізуть.

Тоді одного хлопця можна взяти…

Краще дівчину. Навіщо хлопця? Для таких машин потрібно дівчину брати, а не хлопця.

Ваша сестра живе в Італії. Часто бачитеся? Чи є у вас час на подорожі?

Сестра, відколи отримала дозвіл на роботу і проживання, стала частіше приїжджати в Україну. Вона живе поблизу Болоньї вже майже двадцять років, а я ще так жодного разу в Італії й не був. Їздив у відрядження до Турина, але це не рахується. Так склалося: навчання, потім робота, немає відпусток, треба було робити візи, потім не було фінансової можливості. Але думаю, скоро її відвідаю.

Яку країну ще мрієте побачити?

З призначенням на посаду довелося багато де побувати: США, Австрія, Франція, Чехія. Це були робочі візити, на туризм залишалося декілька годин ввечері. Хочу побачити Перу, Південну Америку, міста майя, Мексику, старі індіанські міста.

Чи не заважає вам суспільна увага, яка зараз до вас прикута? Не мрієте повернутися до непублічної прокурорської роботи?

Знаєте, як у тій пісні : I’m only human after all. Звичайно, інколи хочеться  побути наодинці, просто пройтися, щоб тебе не впізнавали й не тикали пальцем, не фотографували зі спини. Щоб можна було спокійно випити кави у кафе, щоб не фотографували, яку каву п’ю, скільки вона коштує, з ким п’ю. Бо це ж відразу проблема тій особі, яка, можливо, не хоче розголосу. До цього, напевне, я ніколи не зможу звикнути, але з цим доводиться жити. Треба трохи абстрагуватися. З іншого боку, це стимул завжди бути стриманим. Те, що дозволено простим людям, може бути викривлено, хибно витлумачено в моїх діях.

Не важко молодому чоловіку постійно бути стриманим?

Для цього я слухаю музику (усміхається). У закордонних відрядженнях простіше, там відчуваєш себе звичайною людиною. Я тільки-но повернувся з пленарного засідання OECD в Парижі, де розглядалися питання щодо корупції. Просто пройтися вулицями, зайти в метро – не думав, що це буде для мене дивиною, відпочинком. Втім, все ще попереду. Коли ми подавали документи на конкурс, і я, і мої прокурори розуміли, які будуть виклики. До них треба бути готовим. Це плата за те, що ми робимо.

На вашій сторінці у Facebook вказано статус «самотній». Це й досі актуально?

Так.

Якою є жінка вашої мрії?

Це має бути жінка, зустрівши яку ти зрозумієш, що хочеш провести з нею решту життя. Вона повинна бути доброю матір’ю для дітей, берегинею дому. Сьогодні таких важко знайти.

А на що під час знайомства з жінкою звертаєте увагу в першу чергу?

Кожний мужчина в першу чергу бачить зовнішність. Тут треба трохи щастя і Божої волі. Мене запитують: брюнетки чи блондинки? Не можу сказати. Це має бути красива дівчина.

C48B9239

А за темпераментом? Багатьом подобається, щоб жінка сиділа вдома, не була публічною особою, а була берегинею дому, як ви сказали.

Це не заважає бути і хорошим працівником на роботі. Має бути вдале поєднання.

А якщо вона теж буде високопосадовцем?

Не готовий сказати, бо не мав такого досвіду. Я думаю, якщо людина знає, чого хоче – слави, публічності чи сімейного затишку, – вона робить відповідний вибір. Одне одному не повинно заважати. Це має бути доля, от і все.

Що ви ставите на перше місце – кар’єру чи особисте життя?

Не буду лукавити: я вважаю, що моя кар’єра успішна. Сьогодні мені потрібно показати результати на займаній посаді. Це те, чого я вимагаю від своїх прокурорів і від себе самого. Тож зараз на першому місці кар’єра в широкому розумінні. Не кар’єризм, а кар’єра як професія, як посада.

Що, на вашу думку, нині не вистачає Україні, щоб вона стала країною мрії?

Україна є країною моєї мрії. Це моя Батьківщина, я тут народився, я тут живу, я тут хочу померти. Корупція – одне з тих явищ, що заважає нам розвиватися. Ми, мої прокурори, НАБУ почали процес її викорінення. Він тривалий і нелегкий. Всі, хто розказує, що можна все змінити за місяць чи рік, – просто брехуни. Діти не народжуються повнолітніми, з освітою. Звичайно, чекати 18–20 років теж не потрібно. Я хочу, щоб моя країна була успішною, щоб у нас був добробут. Вважаю, саме зараз Україна проходить шлях становлення. Це болючі реформи, буде незадоволення, критика, але цей процес неспинний. Я впевнений, нам усе вдасться.

 

Подписывайтесь на канал «Публичные люди» в Telegram



  • Публикации по теме

    Новости от партнеров

    Оставить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *