Подписка на журнал
1

Modern Times


Текст: Мыкола Воськало. Иллюстрация: Кристина Ерёмина 

1

Як казав Фукідід, історія любить повторюватись. Неймовірно глубока мисль, зважаючи на то, шо історія людства, а конкретно греків, до яких належав згаданий учоний, на той час нащитувала, може, якихось пару століть.

З того часу уже дві с половиною тищі років вона всьо повторюється і повторюється, але чомусь люди так і не навчились вчитись (пардон за тавтологію) на собственних ошибках.

І кожен раз всі з ужасом ждуть, шо ж принесуть новиє врємєна, а потім оказується, шо, власне, нічого особливо і не случилось: всьо, як і раньше. І нічого нового нема під сонцем, а то, шо є, вже було колись, як ще до Фукідіда сказав один мудрий єврейський цар.

От і зараз – багатьох лякає технологічний прогрес. Розумні машини, бездушні роботи, штучний інтелект – вот ето всьо грозить трудящій людині потєрєй роботи і срєдств сущєствованія. Кому потрібен плотнік чи муляр-штукатур, якшо 3D-принтер скоро зможе напєчатать цілий будинок не хуже «Кієвгорстроя»? Водітєлі київських маршруток з ужасом читають про безпілотні автомобілі, машиніст електрички Київ – Коростень в шоці від ідєї підземного суперскоростного поїзда Ілона Маска. Та даже гравці столічного «Дінамо»  розуміють десь в глубинах мозку – хоча робот-футболіст поки що маже по м’ячу частіше, ніж вони, але розвиток технологій на місці не стоїть і, цілком можливо, шо в недалекому майбутньому про мільйонні гонорари і красіві спорткари-кабріолєти доведеться забути.

Собствєнно, і це все вже було раніше. Ці страхи не нові – можемо пригадати хотя би лудитів, які наводили такий ужас на Англію початку XVIII століття, шо правітєльство відправило на боротьбу з ними більше військ, ніж протів Наполєона. Будучи впевненими, шо розвиток промисловості забирає роботу у простих ткачів, швачок, вязальщиць і валяльщиць, вони трощили верстати, а іноді і цілі фабрики та мануфактури.

Закінчилось це тим, шо їхні дії були признані достойними смертної кари. І, коли кілька десятків активних противників прогресу порішили без всяких технічних ізисків, просто повісивши по старінкє на деревах, а ше пару тисяч послали до далекої Австралії, протести помалу затихли.

Повторилось все сотнею років пізніше. Якихось 80 років тому геніальний Чарлі Чаплін зняв фільм Modern Times, тобто «Нові часи», в смислі «врємєна», про індустріалізацію часів Великої депресії у США.

Ідею для фільму Чапліну подав репортер, який розповів йому історію про працівників конвеєру, котрі через кілька років монотонної роботи буквально сходять з розуму.

У початковій версії фільму протистояння головного героя – маленького бродяжки – і бездушного світу машин закінчується печально. Старанного і чесного спеціаліста по закручуванню гайок (в прямому сенсі цього виразу) внаслідок наказу начальства пришвидшити роботу затягує всередину величезного механізму. В результаті – нервовий зрив і психічна лікарня.

Однак пізніше Чаплін переосмислив своє ставлення до промислового прогресу і зробив кінцівку фільму більш позитивною і обнадьоживающою. Бродяжка з неповнолітньою подружкою ідуть широкою дорогою в світле будуще. Великий оптиміст із сумними очима вірив, що навіть у механізованому світі людяність є визначальною.

Набагато печальніше всьо виглядає у сучасних режисерів. Зображення людей як харчу і акумуляторів для машин в «Матриці» чи повний армагедєц в результаті повстання машин в «Термінаторі» не в послідню очєрєдь спричинились до наростання технофобії у суспільстві.

Для багатьох консервативно налаштованих мешканців нашої планети навіть інтернет і мобільні телефони – це вже забагато. Деякі так просто б хотіли обмежити їх використання. В деяких місцях на Землі це їм вдалося.

Звісно, ніякий умовний Трамп чи Путін не здатні зупинити умовного Маска.

Поїзди поїдуть з американського Х’юстона в мексиканський Сіудад-Хуарес, навіть якщо над кордоном буде побудовано триметрову бетонну стіну з колючим дротом. Ракети полетять на Марс, може, навіть з пасажирами. Роботи виконуватимуть за людей всю важку і домашню роботу. А потім штучний інтелект стане президентом США.

В Україні теж настануть нові часи. Закуплені за кордоном як нові, але вже поржавілі андроїди робитимуть ямковий ремонт доріг, засипаючи асфальт у калюжі; через постійні збої в програмі безпілотні автобуси постійно запізнюватимуться; тунель для електропоїзда Київ – Коростень завалиться за рік після будівництва через те, що бригада роботів-будівельників паралельно будувала під незаконно захопленою неподалік ділянкою шестиповерховий бункер якомусь депутатові, скомуніздивши заодно трохи цементу і арматури. І навіть роботи, куплені нащадками Суркіса в Японії за десятки мільярдів доларів, не зможуть вивести «Динамо» далі групового турніру Ліги чемпіонів, бо треніруватиме їх хоть і штучний мозг, але строго согласно конспектів Валерія Васильовича Лобановського.

А от керування країною ми роботам не позволим. Запрограмувати чи навчити машину хитрості та нахабства не получається, а інтелект в нас для цього і так ніколи потрібний не був.

Подписывайтесь на канал «Публичные люди» в Telegram



  • Публикации по теме

    Новости от партнеров

    Оставить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *