Подписка на журнал
бабич

Бабіч


Міхаіл Бабіч наверняка десь сильно проштрафився ілі шось учудив екстраординарне, єслі Хуйло рішив наказать його таким жестоким способом. І возможно, рассматрюючи лічне дєло Бабіча, Хуйло мстітєльно шипів: “Я тя в Кієве сгною, скатіна”. 

бабич

Бо совершенно очевидно, шо над должностью посла РФ в Україні довліє якесь странне проклятіє. І ця посада – лєбедіная песня всіх російських послів, откуда їм прямий шлях у забвеніє, або прямо в могилу. Кар’єри після Києва точно ніхто не зробив і ісключеній тут нема: Смоляков, Дубінін, Абоімов, Чорномирдін, а тепер Зурабов… Всі льотчики збиті.

Хтозна, може причина в тому, шо зданіє Залізничного райкому КПСС в м. Києві, де зараз розміщено посольство РФ, давно намолене не одним поколінням небайдужих громадян. Які каждий раз проїзжая повз нього плюються, тицяють туда дулі або просто дивляться неодобрітєльно. А якщо ще згадати, що буквально недавно, 30 травня, там помер і временний поверенний РФ Андрей Воробйов… мимоволі задумаєшся.

Отже, не нада сильно умствувать на тему, на шо Хуйло намекає, намереваясь назначить в Україну посла-дєсантніка по кличці “М’яснік” (кличка, кстаті не від особенностєй характєра Бабіча, а від того, шо послє армії фігурант нємношко спекулірував через “Росмясмолторг”. А скоріше, не спекулірував – бо тут нада мать мозги – а просто кришував корупційні схеми і помагав харошим людям у великих фуражках наживаться на поставках армії молока і м’яса).

Да, можна усмотреть в кандідатурі Бабіча свідоме заниження уровня посла, раньше на цю должность посилалися дєятєлі рангом значітєльно више. Або, возможно, Хуйло сподівається, шо хунта обідиться, не дасть агреман і тим продємонстрірує свою неконструктивну сущность. Но друзі мої, шо залежить від того нещасного Бабіча? Приїде в Київ і сидітиме тут нишком, шоб нікому на глаза не попадаться. Для нього це дуже обідне пониження. То лі дєло бути постпредом презідєнта в Приволжском федєральном округе, де одного населення як у Польщі чи Канаді. І поміняти приволзьку вольніцу на сидіння в затхлому кабінеті на Повітрофлотському проспекті, шохвилини відчуваючи як із тебе уходить жизнь під енергетичними атаками небайдужих громадян…

Тому, вероятнєє всього кандідатура Бабіча — то внутріросійські тьорки-мутки і Хуйло посилає в Київ кого йому не жалко. Бо для общенія з Порохом у Хуйла є кум Мудачук. В якого унікальний талант пройобувати все, за шо лише не візьметься. Так шо той Бабіч, я думаю, на самом дєлє нужен Мудачуку. Шоб було на кого скидать ответственность за собственні пройоби.

А на рахунок уміння наших людей проклясти… Колись давно, коли дід був ще молодим свіжожонатим приймаком, теща моя (дуже хароша женщина, между прочим) неосторожно глянула на мене іскоса. На ранок в мене єстєственно розігнало ячмінь на лівому окові, теща іспугалася і всполошилася. Хароші зяті на дорозі не валяються, то вона взялася вилікувать глаз народними методами. І тицьнула мені в око дулю. І шо ви думаєте – до вечора ячмінь дійсно розсосався. Зато розпух ніс.

От би її послом України в РФ назначить. На один день. Шоб вручила Хуйлу верітєльні грамоти, а потом резко йому в самісіньку ботоксну пику дулі з двох рук: “шоб тебе чиряками обсипало, шоб тобі срака по шву розійшлася і т.д., і т.п.”. Но їй Хуйло агремана точно не дасть. Сцикун.

Подписывайтесь на канал «Публичные люди» в Telegram



  • Публикации по теме

    Новости от партнеров

    Оставить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *