Польша. Национальный туристический портал
Подписка на журнал
tema1

..and Justice for all


Текст: Николай Воськало 

tema1

Колись давно, ше в дєтстві, я був металістом. Не тим, що працює в металургійній промисловості, а тим, що слухає тяжолу музику, хеві-метал.

Почалось це все з того, що, назбиравши методом здачі стєклотари по десять копійок в пляшку з-під шампаньйоли, я пішов в універмаг «Україна» в рідному райцентрі і приобрьол там магнітофон «Весна 212 С-4» – красівий сірий паралєлєпіпед з двома колонками.

В нагрузку тоді даже давали дві касети – отєчєствєнні, МК-60.

На радостях я зразу же помчався до свого однокласника і побратима по металу Олега на призвісько Матвєй.

У його старшого брата Ігоря був бобінний магнітофон і багатєйша фонотєка. Треба було срочно шось записати собі, ну бо як так – магнітофон єсть, а слухать нема шо.

Вирішити, шо іменно я хочу, було непросто – до цього саме тяжоле, шо я чув, була група «Чорний кофє» – ото шо дж-дж-дж-дж, дєрєвянниє церкві Русі і так далі. Таке мені не підходило ні під яким соусом, тому почалось прослуховування наявного матеріалу.

Продолжалось воно довго, і муки мої я б назвав сравнімими развє шо з страданіями Тантала – таке багатство вибору, а взять з собою можна тільки 120 хвилин.

Тим більше странно, що я зараз навіть не можу згадати, що було записано на одну з касєт – якийсь Slayer, Megadeth чи може Iron Maiden… А от на другу… Цей альбом досі є одним з моїх улюблених, і я реально вважаю його одним із найбільш лірично і музично довершених в історії хеві-метал (то, шо там почті не чути бас-гітари, то такі мєлочі, шо не варто й згадувать, як казав Карлсон).

Цей альбом записала група Metallica і називався він, як коє-хто може вже здогадався, And Justice for All.

Тепер ви розумієте, шо я ніяк не міг пройти мімо і прямо таки впросився написать цю колонку. Опять же, постоянним авторам треба відпочивать – лєто, отпуск, море, вот ето всьо тоже дуже важливо.

Музика мене порвала зразу. Но хотілось знать, про шо іменно красивим голосом співа вокаліст Джеймс Хетфілд. Інтернета, де можна зараз найти даже тєксти заклінаній шаманів, затєряних в джунглях Амазонки індіанських племен, тоді не було. На допомогу приходили такі ж фанати метала – один друг мого друга знав ше одного чувака, брат якого колись в Польщі бачив оригінальну пластінку і переписав з неї всі тєксти в зошит у клітиночку.

Дальше дєло тєхніки – береш словник і поїхало. Значення слів вроді всі понятні, а як їх в речення скласти – не дуже. Зато общій смисл ясєн і підспівувать уже можна.

Друга пісня була титульною. Це значить, тіпа вона називається так, як альбом. Ну чи, навпаки, альбом називається так, як пісня. Неважно.

Співалось в ній про те, що суди продажні, побєда любой ценой, правда нікому не нужна і неінтересна, а єслі ти слабкий і бідний, то сильні цього світу тебе приплюснуть отим судєбним молотком, як муху.

Справедливості нема, чувак, успокойся і живи бєзмятєжно.

Співав Хетфілд, єстєствєнно, про американське правосуддя, яке, як нам всім було ізвєсно, стояло на службі інтересів правящєй верхушки, буржуїв-капіталістів і разжигатєлєй війни, не захищаючи інтереси трудового народу Америки, так сказать, рабочіх і крєстьян.

А от наш совєтській суд в 1988 році ше щитався самим справедлівим в мірє і осознать смисл пісні в повній мірі я не міг.

Ну щас то воно нам всім понятно, шо якби музикантам «Металіки» пришлось попасти в український суд (не дай Бог, канєшно), то вони б переключились з тяжолого металу на якись зубодробітєльний грайнд-кор і наваяли би концептуальний альбом часа на чотири, з Вітою Завірюхою на обложці.

А тепер, мабуть, варто сказати, звідки, собствєнно, взяли назву альбому хлопці із «Металіки».

Як я взнав вже набагато пізніше – це завершальні слова з так званої Клятви вірності прапору (Pledge of Allegiance), яку в більшості американських шкіл декламують діти щодня перед уроками.

«Я клянуся у беззавітній вірності прапору Сполучених Штатів Америки та республіці, яку він символізує, нації єдиній і неподільній, під охороною Бога, що ґарантує свободу і справедливість для всіх».

Такий ритуал декому навіть може показатись смішним, але, може, якраз через такі дрібні суспільні практики, до яких людина звикає з дитинства, і роблять її патріотом в хорошому значенні цього слова.

Зараз, після усіх трагічних подій, українці дуже шанують державний прапор, в його кольори фарбують паркани, лавки і бордюри, одяг та аксесуари з державною символікою носять українці з гірських сіл та зірки шоу-бізнесу. В нас багато говорять про неподільність країни та єдність нації. Одні, правда, говорить про політичну українську націю з українців, євреїв, росіян, киримли та інших народів, а хтось далі тягне стару пісню про Україну для українців, але і це утрясеться.

А от справедливості для всіх у нас і далі нема…

Подписывайтесь на канал «Публичные люди» в Telegram



  • Публикации по теме

    Новости от партнеров

    Оставить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *